в Киеве убит Олесь Бузина

я думала дна достигли, ан нет падать и падать, всякая падаль в советские времена писать научилась.
Прости Господи. Бузина погиб в Светлую Седмицу--значит сразу в Рай

Бузина - тоже другом России не был. Он был украинцем. Этим всё сказано.
Да, он принадлежал к другому сорту украинцев, чем те, которые там верховодят сейчас. Ну и что?
Вот Житель Киева и Джина - тоже. Тоже принадлежат к другому сорту украинцев. Пока. А вот Фортекс, Вормекс, Неон и Оленьужко - к тому же самому.
И что? Ни те, ни другие - нам не друзья.
И выбор между ними - как между гриппом и чумой.
Ага. От гриппа можно сдохнуть, а чума - лечится антибиотиками. А вы что подумали?

Бузина возможно был хорошим человеком. Не знаю. Я не следил за его деятельностью.
Но он был истовым украинцем.
Этим всё сказано.

Почему убивают только наших? Я требую что бы убивали наших врагов!

жЫр из Геращенко надо в котле вытопить и из Мосийчука, столько шкварок получится!!!

Почему убивают только наших? Я требую что бы убивали наших врагов!

Почему убивают только наших? Я требую что бы убивали наших врагов!

Я дам вам Парабеллум.(с)

Re: Убит Олесь Бузина
A.I.
cьогодні в 11:41
IP/Host: ---.hsd1.nj.comcast.net (US)

а теперь призываем логику,

40 страниц фуп радуется убийству типа врага народа! и в тоже время обвиняет в убийстве путина!
получается путин сделал приятное дело тем кто радуется убийству Бузины?

Антін Мухарський "На Вбивство Бузини"
Mura-Kamin
cьогодні в 11:47
IP/Host: 85.17.24.--- (NL)
НА ВБИВСТВО ОЛЕСЯ БУЗИНИ
(фейсбук, 17.4)
Ми знали один одного з початку 90-х. Ми перетиналися в коридорах і гримерках театру ім. Лесі Українки, на антикварному ринку, в студіях телеканалу "ІНТЕР", та інших телеканалів. Ми перетинались на київських вулицях,бо обидва корінні кияни і знайомі через одне рукостискання з тисячами людей, що у цю саме мить вирішують як ставитися до того,що відбулося сьогодні вдень на вулиці Дегтярівській. Але ми завжди стежили одне за одним. Ми не подавали одне одному руки і не впадали у розлогі бесіди з приводу ситуації у країні. Ми обережно ходили по паралельних стежках, інколи перетинаючись поглядами і злегка кивали одне одному головою, визнаючи “кодекс честі самурая”, що забов”язує шанувати свого ворога, як такого, що дозволяє тобі карбувати свою волю, думку, наснагу і хист, вигострюючи їх об думки і дії опонента. Якоюсь мірою можна сказати, що Бузина був моїм одвічним подразником. Антиспокоєм. Цілковитою протилежністю. Я, навіть присвятив йому повість “Смерть малороса”, яку нині трактують як певне пророцтво, щодо долі вбитого нині письменника та журналіста. Його погляди, думки, твори, колонки в газетах, риторика на російських каналах додавала й мені життєвої енергії, яка народжувалася через бажання вступати у суперечку, битися, сперечатися, лаятися, але ЖИТИ. Можливо я зараз висловлю крамольну думку, що не знайде підтримки у новонароджених патріотів-неофітів: але Бузина був одним з тих у суперечках з ким народжувалася нова українська ідентичність. Бо він — був живим втіленням малоросійства. Його світочем, співцем, гуру та пророком. Його твори, без сумніву сповнені інсинуацій, перекручень, підтасовок, інколи відвертої брехні спричиняли серед українських патріотів хвилі обурення, емоційних рефлексій. Це з одного боку. А з іншого вчили яким хитрим і підступним може бути ворог. Які прийоми, підніжки, захвати і несподівані фортеля може він викидувати, аби збити тебе з пантелику, дезорієнтувати та покласти на лопатки. І це була велика школа боротьби та протистояння, яка карбувала український дух, інтелект та волю.
Бузина — був цілою епохою у пострадянській та посколоніальній історії України. І от тепер його нема. За останні роки ми вже так звикли один до одного, що наш непримиренний диспут та ідеологічні суперечки стали сенсом життя і творчості. Він був гідним суперником, яких мало. Я знімаю капелюха з голови, проводжаючи його його в останню путь. Бо він був бійцем і воїном. На протилежному боці. Але бійцем і воїном. Дивне відчуття порожнечі... Не знане досі.