|
"Та я у церкві на вас службу за упокій замовлю!"
У сусіда будівельники добудовували другий поверх. Пізніше один із них нам: - Дивну сусідку маєте. Ми зверху бачили як та не раз стояла перед вашими воротами й щось розсипала. Що промовляла при тому ми не чули але що стояла та розсипала то правда.
Син найняв майстрів перекрити дах на гаражі. Бригадир: - Якась дивина – не клеїться робота хоч плач. Що планували завершити за день те робили три дні! Прокляття якесь…
Я на те: - А я все життя так живу з відьмою через дорогу…
Вранці на вулиці ґвалт – сусідка-відьма, котра нам кумою приходиться істерично звинувачує маму, що та… чимось облила її ворота. (!)
Мама на те примирливо: - Вночі вулицею проходила п’яна компанія от вони й облили якимсь напоєм і наші ворота, і твої.
- Ні, то ти пообливала! Блядська відьма – свої ворота облила водою а мої бідою! Маєте одну каліку в хаті отож тіштеся.
Почекайте, вам ще не така біда буде! Я в церквах на вас усіх службу за упокій замовлю! Щезнете ви усі!
І полилися прокляття. Що робити? Скандалити з відьмою й цим довести себе до нервового зриву? Так цього цій майстрині скандалів та проклять й треба!
Почувши таке, мама заплакала: - Багато я чого пережила, багато сварок чула але щоб так…
Наступного вечора у сусідній кімнаті щось загриміло й почулися істеричні крики дружини. Забігаю й бачу: моя лежить на коврику й кричить від нестерпного болю. Поряд перевернуті ходунки.
- Як це сталося!? – шоковано запитую.
- Вставала з дивану й в ту мить мене хтось штовхнув!
Вранці викликали карету швидкої. Обстеження показало перелом зі зміщенням тазобедреного суставу вже правої ноги!
Це ж знову потрібна заміна суставу!
Зламати тазобедрений сустав упавши з дивану на коврик!? Звичне явище якщо замовлення відьми виконує її господар - диявол. Сам колись відбив селезінку при падінні з велосипеда…
Знову неабиякі витрати та клопоти. Якби не працював на чужині то де дома я би такі гроші заробив?
Прооперували аж в середу – не вистачає лікарів тому що. Це ж знову я без заощаджень залишаюсь! Значиться дарма спересердя зарікся більше не їздити працювати на чужину…
Через два тижні мою виписали й син привіз її до хати. Стали виводити з авто й садити на інвалідну коляску. Помітили, що кума заховалася в зарослях тичкової квасолі й спостерігає за цим дійством. Тішиться, напевно, і ще й неабияк...
Значиться таки справді замовила службу "за упокій" над живими. В результаті моя не ходить та не чує – міняємо памперси та садовимо на крісло-каталку. І що ж ти вдієш? А нічого. Апостол Павло заповідав же: "Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь".
Мама працювала біля паркану й випадково почула як кума порадувала свого благовірного: - А я курку загнала у двір!
Кум радісно: - Та ти що!?
Чому радісно? А тому, що кума його чародійством привернула на свою сторону отож вони вже обоє відьмують.
Увечері однієї курки не виявилося. Значиться то наша курка перелетіла через паркан й кума гостинно відкрила перед нею ворота.
Скандалити безглуздо – вони вже кістки тієї курки обсмоктали…
В подібних життєвих історіях вся суть поведінки одержимих дияволом істот, котрі свідомо продали свої безсмертні душі - вони мусять магічними дійствами нищити своїх явних та уявних ворогів.
Односельчанка в нашій хаті розповідала: - Люди помітили, що ваша сусідка ночами ходить по селу, заглядає в двори й, очевидно, щось при тому промовляє. Застали і ми з чоловіком її вночі біля воріт нашого будинку. Та у виправдання награно: "О, так ви на роботу разом й із роботи разом!"
Передбачення ворожки.
Знайома, котра з нами товаришує телефонує: - Нехай Микола прийде й назбирає слив. Сама не можу – на ходунках ходжу.
Прийшов. Назбирав. Розговорилися. Оксана мені відверто: "Прозорливий священик, котрому я зателефонувала, сказав так: "Якщо вступила на зібрану відьмою та з наговором розсипану могильну землю – ходити не будеш".
Та я знала, що так й буде бо перед тим ворожка мені нагадала на картах: "Чоловік з котрим ти плануєш жити до тебе не доїде а ти сама будеш без ніг". Так і сталося – зателефонував, що вже виїжджає зі Львова й скоро буде у мене. Чекала, чекала. Довідалася, що він помер раптово – тромб. А відносно ніг сам бачиш – цукровий діабет плюс інсульт от і…"
Через півроку Оксана у неповні 53 померла від раку та ускладнень викликаних цукровим діабетом...
Братиха Оксани – Ірина, котра живе за три хати від нас розповідала: "Вранці на дворі знайшла обтикану голками ляльку. Здогадалася чиїх рук то справа. Взяла той підклад на лопату й спалила. Наступного ранку побачила на горіхові два вішальники – на стрічці знятої із могильного вінка висіли дві зроблені із металічних дротів ляльки. Тут то вже як не крути а довелося знімати їх руками. Зняла, обложила дровами й підпалила. Через день на рівному місці потемніло в очах, запаморочилася голова й при тому мене хтось невидимий штовхнув в спину. При падінні інстинктивно виставила руки та це мало допомогло – вдарилася підборіддям об асфальт так, що аж зуби забрязчали. В результаті із загіпсованими руками лікувалася у стоматолога! Це ще щастя, що тоді не впала на малолітню племінницю, котра стояла поряд".
Минуло три місяці і… Іра у свої 48 померла – інфаркт.
Продав душу – мусиш чинити усіляке зло.
Відьми та відьмаки мусять робити зло. Продасть людина душу й радіє, що все задумане дивним чином збувається. Насправді це диявол вселяється в свідомість жертви й крутить світом її руками. Іншими словами, людина стає одержимою бісами. При тому всьому їй самій усі її вчинки здаються дуже розумними…
У куми ж все розпочалося з цікавості – колись усі домашні побоялися підійти до помираючої відьми а та сміливо підійшла й руку подала. От й заволодів диявол її душею та тілом. Ні, достаток таки він дав: гроші водяться, великий будинок нафарширований сучасною побутовою технікою та електронікою, поблизу будинку сад та ділянка під городину, іномарка в гаражі, чоловік працьовитий та покірний. Усе то воно так, але…
Дочекалась мене на перехресті й гнівно: "Чому ви розпускаєте чутки, що то я поробила твоїй жінці!? Так то ви ж самі їй й поробили! Поробили ви також, щоб молоді люди в селі помирали передчасно!"
І полились прокльони. Промовчав – сперечатись безглуздо. Вступити в сварку – це довести себе до нервового зриву тому що…
Минув місяць. Одного дня була велика злива отож потоки води з нашої присадибної ділянки нанесли під фундамент її паркану грязюку. Тут нічого ж не вдієш – стихія. Наступного дня кума стріла мене біля воріт й довго сердито виказувала мені за те неподобство. Її істеричний тон мене неабияк розлютив але я опанував себе й заявив, що негайно все те наносне приберу. Прибрав.
Наступного дня на власному подвір’ї став зі шлангу мити авто. Помив. Закріпив шланг й пішов перекривати кран. Тим часом від потужного напору води шланг звільнився й став "гуляти". Бризки води потрапили на сусідній паркан та огород. (Там паркан із сітки "рабиця") Я побачив це й подумки став заспокоювати себе: кума не помітить а через 5 хвилин Сонце висушить все. І то ж треба було так статися, що кума помітила це! Прибігла й стала істерично звинувачувати мене, що то я облив її паркан якимись відьомськими чарами! (!)
Мене дуже важко вивести із себе але то вже був перебір – я вдарив відьму долонею по обличчю й прокляв Господнім ім’ям. Запитав гнівно: "Кому ж ти в час смерті силу передаси? Чи прийдеться дошки зі стелі зривати, щоб твоя чорна душа змогла до диявола відлетіти!?"
У відповідь та, вигукуючи прокляття, плюнула на мене. Я зрозумів, що сварка зайшла надто далеко отож розвернувся й пішов до хати.
Наступного дня мене перестрів кум й повчально: - Ти повинен вибачитися перед моєю!
Я на те: - Ще чого не вистачало!? Твоя постійно шукає якусь зачітку щоб вчиняти скандали із прокляттями а мені вибачатись?..
Сусід, котрий бачив те видовище, порадив: "Зроби як я в аналогічній ситуації: в неділю в трьох церквах постав свічки за її здоров’я. Відчепиться".
Я так й зробив – в трьох церквах благав Всевишнього врозумити куму й вибачити мене за висловлене в стані афекту прокляття. (Всевишній забороняє проклинати один одного тому що.)
Минув тиждень. Вранці мама будить: - Біда! Біда біля наших воріт ходить!
Вийшов на вулицю. Помітив на наших воротах приклеєну чорною ізоляційною стрічкою одногривневу купюру. Відразу зрозумів чиїх рук то справа.
Порився в Інтернеті й від майстрів магії довідався, що то є порча на грошові втрати (злидні). Коротко кажучи, щоб у вас більше однієї гривні в гаманці не водилося. Повідомили, що відробити можна але та послуга коштує чималих грошей.
Значиться я покаявся перед Богом за висловлене в стані гніву прокляття, свічки в трьох церквах за здоров’я куми поставив а вона…
А вона… Вранці виходжу з двору аж глядь: перед хвірткою какашки. Чи то людські, чи то собачі. Добре, що своєчасно помітив отож переступив…
Іншого дня переступив через застебнуту шпильку. Через тиждень знову. Ясна річ, могильну землю, "мертву воду" та все таке інше помітити під ногами дуже важко – висушують сонячні промені все тому що…
І справді, порча на злидні таки діє – рахую копійки й щоразу думаю: їхати маршруткою в місто чи пройтися пішки ради економії на шматок хліба…
В цьому явищі нічого дивного – книжковий ринок завалений містичною літературою а в Інтернеті реклама райського життя після продажу душі дияволу. Лукавлять сатаністи: диявол справді дає успіх, себто "пруху", "фарт" але при тому всьому примушує чинити усілякі підлості. Так як і чоловік, котрий добровільно чи під тиском підписав угоду про співробітництво із ЧК-ОГПУ-МВД-КДБ мусить діяти за їхніми вказівками, видавати співвітчизників й цим відпрацьовувати покровительство та винагороду. А дияволу багато слуг і не потрібно – на все велике село чи людський колектив достатньо однієї продажної істоти.
От прийдуть в наш край вороги і… І, як згадував смутні часи нацистської окупації Анатолій Кузнецов: "Горе, если у вас был враг или кто-то вам завидовал".
Третя Книга Ездри 15:5. Я наведу, говорить Господь, на коло земне лиха: меч і голод, і смерть і згубу…
"Говори вголос народу Мого слова пророцтва, які Я вкладу в уста твої, говорить Господь; і зроби, щоб вони були написані на хартії, бо вони вірні та істинні. Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невіра тих, які будуть говорити проти тебе, бо всякий невіруючий у своєму невірстві помре.
Ось Я наведу, говорить Господь, на коло земне лиха: меч і голод, і смерть і згубу (згуба – нещаслива доля) за те, що безбожність людей осквернила всю землю, і згубні справи їхні переповнились. Тому каже Господь: Я вже не мовчатиму про беззаконня, яке чинять вони безбожно, і не буду терпіти в них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна кричить до Мене, і душі праведних волають безупинно. Помщусь їм, говорить Господь, і візьму від них до Себе будь-яку кров неповинну".
Продаж душі дияволу:
Навіщо я все це описую? А ритуал продажу душі дияволу багато хто знає. Президент Росії Путін з подільниками яскравий тому приклад. Із зачмореного ровесниками хлопчака пітерської підворітні дивним чином злетів у крісло світового диктатора й став намісником диявола на Землі! Розуму та добропорядності нуль але завдяки покровительству диявола таки переграв усіх розумних та порядних. Це, як то кажуть, класика жанру. Тепер він із собі подібними мусить виконувати волю диявола: сіяти розбрат, роздмухувати війни, робити усіляке зло на світі. Себто у відплату за покровительство приносити лукавому криваві жертви…
І ось на схилі моїх літ ситуація така: Мій Іуда (мене продав КДБіст, котрий чорнокнижником виявився і я 5 років відсидів у сибірських таборах.) із такими як сам сатанистами неабияк чаклує проти мене тому, що оприлюднення мого життєпису їм смерті подібне. Кума чаклує тому, що так її чинити лукавий примушує. Сестра моєї дружини чаклує проти нас, щоб їй вся спадщина залишилася. (Батько при житті заповів дочкам все нажите порівну.)
Цікаво, що кума та сестра моєї дружини ради досягнення спільної мети подружилися – стали, як то кажуть, колегами по цеху.
В результаті моя прикута хворобами до ліжка а я всі гроші на своє та її лікування витрачаю. Після всього пережитого отримую мінімальну пенсію та ради виживання три дні в тиждень прибираю на ринку.
Заявив дома, що ради виживання планую три місяці попрацювати в Польщі.
Мама в сльози: - Я ледве ходжу а твоя на інвалідному візку… Що ми будемо робити без твого догляду?...
А тут ще новина: сестра моєї занадилася до нас робити хворій масаж. І не пустити на поріг якось не виходить – сестра ж моєї…
Мама знову в сльози: - Розпустила по селу розголос, що то я поробила невістці, щоб та не чула та не ходила а зараз, бач, приходить, чемно вітається, робить масаж й при тому настроює сестру проти нас…
А що, все логічно: сестра то її рідна кров а я з мамою їй чужі…
Класика жанру: прийшов сатана і почалося…
Я на роботі чи зайнятий домашніми справами, мама порається по господарству, дружина не ходяча отож все в будинку в її розпорядженні – кради та підкладай, підливай, підсипай все що тобі потрібно…
Бачу: сестри про щось шепочуться. Заходжу в кімнату – замовкають. Пізніше моя мені нагововорює на маму та свариться з нею…
Звернув увагу, що в перший день її "лікування" з кухні зник дорогий ніж. Зрозумів чиїх рук то робота – чаклуни звичайний кухонний ніж магічним обрядом перетворюють на заряджений чорною енергетикою "атам", котрий використовують в магічних ритуалах. Вкрала, щоб не купувати. А мо їй потрібно було вкрасти, щоб той вже "атам" чорною енергією зарядити?..
Немає такої підлості на котру би була не здатна одержима бісами людина. Я ж пам’ятаю як тесть плакався, що молодша дочка викрадає у нього пенсію, б’є, не годує отож той змушений приходити до нас їсти. А як тесть зліг то я мусив носити йому їжу до хати. Пам’ятаю його побитого в переддень смерті і лежачого в синцях в домовині…
Сусід, до котрого іноді навідується кума, застеріг: "Робіть щось, шукайте якусь раду а то в нашій в хаті твоя кума кричить, що на все піде але таки зітре вашу родину з лиця землі!" Тут все зрозуміло – сама до нас в хату зайти не може отож подругу присилає… І чаклунство таки неабияк стало діяти.
І тут я дуже пожалкував, що тоді під час сварки, не стримавшись, вліпив кумі гучного ляпаса. І що не послухав поради кума вибачитися – це він тоді давав мені останній шанс уникнути найстрашнішого… А далі обіцяний кумою сатанинський процес стирання з лиця землі таки справді був запущений...
Мама стала з кожним днем почуватися все гірше. На початку вересня ще викопала біля хати картоплю а далі… А далі стала скаржитися на знесилення та головокружіння. Впала на дворі й встати сама вже не змогла. Моя зателефонувала сусіду, той прибіг й поставив на ноги. Далі вже через поріг сама не могла переступити. Після Покрови (14 жовтня) вже з ліжка не вставала. Плакалась: "З мене витекла вся сила. Відчуваю, що я ще б пожила декілька років. То не моя хвороба, не моя, то мені пороблено!" І ці слова впевнено ще не раз повторювала.
Мама злягла отож сестра моєї вже до нас вже ні ногою. А навіщо – чорна справа ж то вже зроблена…
25 листопада 2022 мама відійшла у кращий світ де, як співають у церквах "немає ні туги, ні журби, ні зітхання а життя безкінечнеє".
Поховання було людним – багатьом мама зробила добро: молячись, викачувала яйцями, спалювала рожу, знімала переляк, тощо...
І результат таки був – добрі ангели доносили її молитви до Бога. Зазвичай в подяку люди приносили солодощі, фрукти.
Рідко хто клав на стіл гроші. Якби не відбувалося покращення то й самі вдруге не приходили б та іншим би не переказували. Є гарна приказка в тему: "До порожнього колодязя за водою не ходять".
Через тиждень моя відправила мене в місцевий магазин за покупками. Відкрив хвіртку й помітив в почтовому ящику недбало закинутий поштаркою журнал – частина виглядала отож його можна легко витягнути. Та нехай, - подумав, - зараз повернуся й дістану. Повернувся а улюбленого журналу "Хазяїн" в почтовому ящику то немає! На свіжому снігу сліди від будинку куми до нашої хвіртки й назад. Що робити? Піти, влаштувати розборки й вже вкотре нарватися на скандал із прокляттями?
Повідомив своїй, що її улюблений журнал хтось вкрав. Моя на те сердито: - Та нехай той хто його забрав забере з ним усі наші хвороби та проблеми!
Війна закінчиться скоро чи затягнеться надовго але суть одна: не буде у мене тут нормального життя. У пам’яті чомусь часто стали спливати слова із пісні В.Висоцького: "…И погнал я коней прочь от мест этих гиблых и зяблых…"
"У останні часи бісів у пеклі не буде. Усі будуть на Землі і в людях".
Іоанн Златоуст говорив: "Якби людина могла бачити безтілесних ангелів та бісів, котрі борються за душі людей то вона би збожеволіла від побаченого…"
Лаврентій, архімандрит Чернігівського троїцького монастиря: "У останні часи бісів у пеклі не буде. Усі будуть на Землі і в людях".
От переможемо агресора а що зміниться?
Сьогодні на нашій планеті небачений злет науково-технічного прогресу і разом із тим сатанізм цвіте пишним цвітом – усі ворогують та воюють із усіма. Суцільна замаскована лицемірством взаємоненависть! Таке враження, що світ з’їхав з глузду.
От переможемо агресора а що зміниться? А нічого. Тому, що свідомість людей не міняється - замаскована лицемірством взаємоненависть й надалі є звичним явищем. Перший гріховний світ Господь винищив водами потому за те що: (Буття 6:5) "І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і увесь нахил думки серця її - тільки зло повсякденно". Вдруге, як і обіцяв, Він знищить гріховний світ вогнем...
Взаємозв’язок подій: війна із армією сусіднього диктатора є віддзеркаленням наших взаємостосунків. Станемо щиро шанувати Всевишнього – добрі ангели будуть воювати за нас, праведних. Настане взаємоповага між нами – настане мир між народами.
У сибірських таборах в’язні так виправдовували свої злочини: "Не мы такие – жизнь такая!"
Я завжди заперечував: "Нет! Жизнь такая потому, что мы такие!"
От і навів Господь на коло земне лиха: меч і голод, і смерть і згубу (згуба – нещаслива доля) за те, що безбожність людей осквернила всю землю, і згубні справи їхні переповнились…
|
На свинособачьей мойве... ТС ты думаешь, кто то это будет читать??
На не ничего умного не напишут.
