Зрада на хвупи - "Українця не хочу навіть за сто злотих, а з поляком пересплю за десять"

Извините за оригинал на дупомове.

Слава про красу українських дівчат лунає по всьому світу. Врода наших жінок засліплює мільйони іноземців. На превеликий жаль, засліплює і їхня доступність, про що теж усі знають. За роки проживання за кордоном я зустрічав багатьох українок, котрі всіма силами намагалися залишитись у певному місті, - пише Вільне Життя. Шукали вигідні для себе партії серед місцевих чоловіків, щоб отримати прописку. Дуже багато стали дівчатами лeгкoї пoведінки Часто знайомі чоловіки розповідали, що користуються послугами українок, бо, мовляв, «они мастерици этого дела и берут дешевле, чем местные». До сліз боляче було чути таке. Та велике місто, шалений ритм життя в ньому не дозволяли надовго зациклюватися на чомусь. Я старався не думати про неприємне. А ось у Польщі зовсім інша атмосфера.
Ще на під’їзді до кордону водій автобуса сказав: «Український шлюб закінчується на кордоні». Тоді я не надав цій фразі великого значення, та згодом пересвідчився: так воно і є. Спершу я працював на збиранні полуниць. Ця невдячна робота відбирає в людей здоров’я. Вони тішаться, що за день можуть заробити в середньому 600 гривень, але не рахують, скільки грошей витрачають згодом на лікування. Протягом мого перебування на полуничних плантаціях, у більшості моїх знайомих були проблеми з високим тиском, боліла спина, шлунок, з’являлися алергія та шкiрні зaхворювання. А коли українці спілкуються між собою, то тільки й чуєш, що десь там «швидка» забрала жінку, котра знепритомніла на полі, там — дівчину з вирaзкою шлунка. Та це — один бік медалі. Є й інший.
Пані, в котрої я працював, продавала нелегально алкoголь і цигaрки, тож до неї приходило багато українців. Те, що я побачив, мене вразило. Тут мушу зазначити, що я не вирізняюся високоморальною поведінкою. Якби за моральні провини судили, то мене можна було б ув’язнити довічно чи розстpіляти кілька разів. Але поведінка декотрих представниць нашої прекрасної статі мене просто вбuває! Часом дівчата ладні на все, лиш би сподобатися полякам і залишитися в їхній країні на правах дружини чи коханки. І все це заради грошей. Одна 27-річна дівчина залишила в Україні сина зі своєю матір’ю, щоб у Польщі порозважатися. «Українця не хочу навіть за сто злотих, — казала, — а з поляком пeрeсплю за десять». А одна жінка, матір двох дітей, під час п’яного застілля випалила: «Знаю, що мій чоловік гyляє. І я буду гyляти. Якщо йому нічого не відвалилося, то мені тим паче не вiдвалиться». Спершу я не розумів польської мови, та з часом вивчив, хоча полякам у цьому не зізнавався. Тому вони говорили при мені на різні теми. Від них і почув про «подвиги» українок. Одну вигнали з роботи, бо зваблювала господаря, а дружина його це побачила. Другу вигнали, бо звaблювала молодого сина господарів. Вони чомусь не повірили у великі й чисті почуття жінки до їхнього чада і вказали їй на двері. Усі ці та схожі діяння унеможливили ставлення до нас поляків, як до рівних собі. Більшість із них вважає нас бuдлом. І, знаєте, не помиляється. Тому що тільки українець може вийти, п’яний, із кімнати і справити нужду просто на подвір’ї. Не звертаючи уваги, що поруч, в альтанці, обідають поляки. Тільки п’яна українська парочка може кохатись серед білого дня на подвір’ї, не зважаючи на те, що з вікон за нею спостерігають поляки. Тільки українці, напившись горілки можуть показувати полякам посеред села гoлuй зад. До речі, ці українці мешкають за п’ять кілометрів від Тернополя і вважають себе високоосвіченими, «прoсунутими», а інших — «тeмнотою з периферії». Довго там не витримавши, я переїхав до містечка Груєць.
Спершу працював сам. Думав, хоч там не дістане мене слава про земляків, але помилився. Приїхавши з панею в супермаркет, побачив неподалік, на автобусній зупинці, близьку знайому в компанії п’яних поляка й українця. Вона сиділи з ними, а вдома в неї — діти, чоловік. Побачивши мене, намагалася втекти. Попросила нічого не розказувати нашим спільним знайомим, друзям. Потім моя пані розповіла мені ще одну історію. Пояснила, так би мовити, чому їхня родина не бере на роботу дівчат, а тільки хлопців. З’ясувалося, колись у них працювало п’ятеро чоловіків з України. До одного з них приїхала в гості дружина. Три дні все було добре. Та одного вечора її чоловік поїхав до брата в сусідній район і залишився там ночувати. Десь близько десятої вечора з помешкання українців до господарів долинули гучна музика і крики. Дочка пані була ще маленькою, не могла заснути, тож свекор пішов утихомирювати компанію. Те, що побачив, шoкувалo його: жінка “злягaлaся” з чоловіковим колегою, а всі інші при тому спокійно пили гоpілку. Присоромивши їх, свекор вийшов. На певний час товариство затихло, але незадовго знову почало галасувати. Свекор удруге пішов сваритися і побачив ту ж жінку уже з іншим чоловіком. Решту товаришів пuячили. Ніхто, мабуть, не задумувався, що за 15 кілометрів перебуває їхній товариш, а жінчин чоловік, батько її дітей. Уранці свекор пішов будити працівників до роботи, а жінка спить у ліжку з третім.
Після цього та ще кількох схожих випадків ні жінок, ні дівчат господарі на роботу не беруть. Якщо чесно, то пані, котра розповіла мені це, любила українців, допомагала ліками, грішми, порадою. Але жінок наших, м’яко кажучи, не розуміла. Звісно, не всі люди однакові. Є багато справедливих, порядних. Я знаю таких. Але в Польщі обговорюють не їх. Розповідають про українців, котрі б’ються просто серед поля, кидають одне в одного кошики з полуницями. Знаєте, деякі поляки краще ставляться до українців, ніж вони самі до своїх. А скільки таких випадків, коли водії, привізши людей на роботу, кидають їх, щойно заберуть гроші.
Шановні співвітчизники, милі співвітчизниці. Може, час замислитися над своєю поведінкою, адже через нашу дикість нас ніхто в Європі бачити не хоче. Ми самі себе вбuваємо, живемо одним днем, радянськими пережитками. Хочемо в Європу, хоча вбuли її в собі, не давши навіть зародитись. Уже повертаючись в Україну, я дізнався приголомшливу новину. Моя близька знайома тоді, в Польщі, також “згрiшила” з іншим. Дістало, мовляв, її все. Я довго не міг прийти до тями, адже нас багато чого поєднувало. Невже правда, що український шлюб закінчується на кордоні? Автор – Михайло УХМАН, с. Юстинівка, Підгаєцького району
Більше тут: https://willbeua.com/interesti ... 0202/

а по-русски?

_________________
Переубедить мне вас не удастся, поэтому сразу перейду к оскорблениям...

Автоперевод:

Слава о красоте украинских девушек раздается по всему миру. Красота наших женщин ослепляет миллионы иностранцев. К большому сожалению, ослепляет и их доступность, о чем тоже все знают. За годы проживания за границей я встречал многих украинок, которые всеми силами пытались остаться в определенном городе, - пишет Свободное Жизни. Искали выгодные для себя партии среди местных мужчин, чтобы получить прописку. Очень много стали девушками легкого поведения Часто знакомые мужчины рассказывали, что пользуются услугами украинок, мол, «они мастерици этого дела и берут дешевле, чем местные». До слез больно было слышать такое. И большой город, бешеный ритм жизни в нем не позволяли надолго зацикливаться на чем-то. Я старался не думать о неприятном. А вот в Польше совсем другая атмосфера. Еще на подъезде к границе водитель автобуса сказал: «Украинский брак заканчивается на границе». Тогда я не придал этой фразе большого значения, но потом убедился: так оно и есть. Сначала я работал на уборке клубники. Эта неблагодарная работа отнимает у людей здоровье. Они радуются, что за день могут заработать в среднем 600 гривен, но не считают, сколько денег тратят впоследствии на лечение. В течение моего пребывания на клубничных плантациях, у большинства моих знакомых были проблемы с высоким давлением, болела спина, желудок, появлялись аллергия и кожные заболевания. А когда украинцы общаются между собой, то только и слышишь, что где-то там «скорая» забрала женщину, которая потеряла сознание на поле, там — девушку с язвой желудка. И это — одна сторона медали. Есть и другой. Дама, в которой я работал, продавала нелегально алкоголь и сигареты, поэтому к ней приходило много украинцев. То, что я увидел, меня поразило. Здесь должен отметить, что я не отличаюсь высокоморальным поведением. Если бы за моральные вины судили, то меня можно было бы заключить пожизненно или расстрелять несколько раз. Но поведение некоторых представительниц нашего прекрасного пола меня просто убивает! Порой девушки готовы на все, лишь бы понравиться полякам и остаться в их стране на правах жены или любовницы. И все это ради денег. Одна 27-летняя девушка оставила в Украине сына со своей матерью, чтобы в Польше развлечься. «Украинца не хочу даже за сто злотых, — говорила, — а с поляком пересплю за десять». А одна женщина, мать двоих детей, во время пьяного застолья выпалила: «Знаю, что мой муж гуляет. И я буду гулять. Если ему ничего не отвалилось, то мне тем более не отвалится». Сначала я не понимал польского языка, и со временем выучил, хотя полякам в этом не признавался. Поэтому они говорили при мне на разные темы. От них и услышал о «подвигах» украинок. Одну выгнали с работы, потому что соблазняла хозяина, а жена его это увидела. Вторую выгнали, потому что соблазняла молодого сына хозяев. Они почему-то не поверили в большие и чистые чувства женщины их чада и указали ей на дверь. Все эти и подобные деяния невозможным отношение к нам поляков, как к равным себе. Большинство из них считает нас быдлом. И, знаете, не ошибается. Потому что только украинец может выйти, пьяный, с комнаты и справить нужду прямо во дворе. Не обращая внимания, что рядом, в беседке, обедают поляки. Только пьяная украинская парочка может любить средь бела дня во дворе, несмотря на то, что из окон за ней наблюдают поляки. Только украинцы, напившись водки могут показывать полякам посреди села голый зад. Кстати, эти украинцы живут по пять километров от Тернополя и считают себя высокообразованными, «продвинутыми», а других — «темнотой с периферии». Долго там не выдержав, я переехал в городок Груец. Сначала работал сам. Думал, хоть там не достанет меня слава о земляках, но ошибся. Приехав с госпожой в супермаркет, увидел неподалеку, на автобусной остановке, близкую знакомую в компании пьяных поляка и украинца. Она сидели с ними, а дома у нее — дети, муж. Увидев меня, пыталась убежать. Попросила ничего не рассказывать нашим общим знакомым, друзьям. Потом моя дама рассказала мне еще одну историю. Объяснила, так сказать, почему их семья не берет на работу девушек, а только парней. Выяснилось, когда в них работало пятеро мужчин из Украины. К одному из них приехала в гости жена. Три дня все было хорошо. И однажды ее муж уехал к брату в соседний район и остался там ночевать. Где-то около десяти вечера из дома украинцев до хозяев донеслись громкая музыка и крики. Дочь дамы была еще маленькой, не могла уснуть, поэтому свекор пошел усмирять компанию. То, что увидел, шокировало его: женщина “совокуплялась” с чоловіковим коллегой, а все остальные при том спокойно пили водку. Пристыдив их, свекор вышел. На время общество затихло, но незадолго снова начало шуметь. Свекор второй раз пошел ссориться и увидел ту же женщину уже с другим мужчиной. Остальных товарищей выпивали. Никто, видимо, не задумывался, что за 15 километров находится их товарищ, а женин муж, отец ее детей. Утром свекор пошел будить работников к работе, а женщина спит в постели с третьим. После этого и еще нескольких похожих случаев ни женщин, ни девушек хозяева на работу не берут. Если честно, то дамы, которая рассказала мне это, любила украинцев, помогала лекарствами, деньгами, советом. Но женщин наших, мягко говоря, не понимала. Конечно, не все люди одинаковы. Есть много справедливых, порядочных. Я знаю таких. Но в Польше обсуждают не их. Рассказывают об украинцах, которые сражаются прямо среди поля, бросают друг в друга корзины с клубникой. Знаете, некоторые поляки лучше относятся к украинцам, чем они сами к своим. А сколько таких случаев, когда водители, привезя людей на работу, бросают их, как только заберут деньги. Уважаемые соотечественники, милые соотечественницы. Может, время задуматься над своим поведением, ведь через нашу дикость нам никто в Европе видеть не хочет. Мы сами себя убиваем, живем одним днем, советскими пережитками. Хотим в Европу, хотя убили ее в себе, не дав даже зародиться. Уже возвращаясь в Украину, я узнал потрясающую новость. Моя близкая знакомая тогда, в Польше, также “согрешила” с другим. Достало, мол, ее все. Я долго не мог прийти в себя, ведь нас многое объединяло. Неужели правда, что украинский брак заканчивается на границе? Автор – Михаил УХМАН, с. Юстиновка, Подгаецкого района

Цэ жЫд написав!

_________________
За заслуги перед Россией требую выдать мне медаль "За развал СССР " с золотой цепью для ношения!

красота по украински
жопа как луноход
сиськи до пояса
способность жрать впрок.
И полное отсутствие нравственных барьеров
в смысле поебаться -
если за это заплотют
если это даст выгоду
и если просто захочется

Цэ як?

_________________
За заслуги перед Россией требую выдать мне медаль "За развал СССР " с золотой цепью для ношения!

"... ширина — 2,15 м"

У верблюда два горба
Потому, что жизнь - борьба !

Это хороший вопрос.
Причем отнрсительно 1 пункта.
Вижу, вы заинтересовались
...
Сьедующий вопрос

"Ми самі себе вбuваємо, живемо одним днем, радянськими пережитками."

Офигеть! Нашёл на что сослаться!

херня. Как бы я не относился к рогулям, но открытая пьяная ебля чуть ли не посреди площади возможно и имела место быть, но думаю там пшеки больше припиздели, что б рогулям под жопу дать пинком не заплатив.

Их ипут, а оне крепчают....

Чюкча куда-то потерялся)))

Сам хохол говорит, что почти все хохлухи шлюхи)))

К таджыкам полякам пошел, чирик захотел заработать...

Не осилил многа букв, но осуждаю.... .

100 злотых - это 1800 рублей.
Гм...

"просто захочется", это какая поза?

_________________
За заслуги перед Россией требую выдать мне медаль "За развал СССР " с золотой цепью для ношения!

А что написано в старт топике ?

_________________
Список Игнора
Сергеевна -Караганда -Маик -mas-Крамольник-sa78-из Москвы-vs773-Кот_Инвойс,-Кука-Bertals-Индифферент

-

не заморачивайся... лучше поплачь про пензию... ))))

_________________
Переубедить мне вас не удастся, поэтому сразу перейду к оскорблениям...