Мне вот это седня фупе понравилось (извините за дерьмову:))
Цитата:
Сьогодні 30 років як я звільнився із сибірських виправно-трудових таборів...
antik
17 вересня 2017 23:35:47
IP/Host: ---.pool.ukrtel.net
І ось як я живу сьогодні:
28 серпня свято - Успіння Пресвятої Богородиці. Одягнув вишиванку й поїхав до церкви благати Всевишнього берегти Україну. Для себе ж просити прихильності долі та здоров’я, щоб без проблем дожити до старості, у сні відійти до Бога й отримати добру відповідь на Страшному суді.
Повернувся. Мама повідомила приємну новину: мою дружину виписали з лікарні отож чекає. (Моя після мікроінсульту мусить двічі на рік проходити курс лікування ради продовження групи по інвалідності.)
Підійшов до авто аж глядь: кума у вікні. Давно запримітив закономірність: якщо кудись іду чи їду а відьма у вікні – щасливої подорожі не буде. Та не їхати було неможливо – хто ж тоді мою забере з лікарні? Подумав: Не страшні мені твої прокляття - я щойно із церкви тому що.
На півдорозі авто зупинилося – закінчився бензин. Здогадався: це знак - щось нехороше мене чекає.
Дістав пляшку із бензином і залив в бак стільки, щоб вистачило доїхати до заправки. Доїхав й заплатив більшу частину пенсії за 20 літрів пального. Так як я їжджу то цього мені на півтора місяця вистачить, – заспокоював себе.
І все ж якась біда буде, – шепотів внутрішній голос. Намагався здогадатися: авто вийде з ладу чи потраплю в аварію? На жаргоні в’язнів подібна засторога звучить так: "Готуйся до найгіршого, отож змащуй попочку вазеліном, щоб пісець не застав тебе зненацька". Їхав напрочуд обережно.
І вже майже прибув. Та от в цей момент дзвоник. Прикладаю мобільник до вуха й повертаю вліво. Аж тут назустріч їдуть поліціянти. Я вже на місці отож припаркувався. Поліціянти розвернулися, зупинилися позаду й звинуватили мене у порушенні – водію заборонено під час руху відволікатися на розмови по мобільнику тому що. Пересвідчившись, що за кермом пенсіонер, подобрішали: "Ми Вас покараємо по мінімуму – оштрафуємо за те, що не пристебнуті паском безпеки".
Я не переймався цією дрібною неприємністю дуже – документи у мене в порядку а 51 гривня то не такі то й великі гроші... А втім, розумів: мене зупинили тому, що їжджу на добитому лаху. Престижні іномарки на котрих їздять крутелики поліціянти не зупиняють – безпонтово тому що.
Доки один виписував штраф інший тим часом пробив авто по базі й ошелешив новиною: "Власник авто, у котрого Ви взяли генеральну довіреність набрав кредитів і не повертає отож на його рухоме та нерухоме майно накладений арешт. Це означає що ми забираємо авто на штрафмайданчик!"
Оце так влип! Це неймовірно, це якийсь сюр – в Україні багато порядний людей а мені он "пощастило" нарватися на таку непорядну людину…
На штрафмайданчику море авто – ледве знайшли місце притулитися. Запитав працівника штрафмайданчика наскільки реально визволити авто.
- Шансів мало – відповів той. – Тут половина авто з подібною історією.
- Тоді зніму клему, щоб акумулятор не розрядився доки я буду вирішувати проблему. - попросив я.
- А Ви акумулятор зовсім зніміть, - порадив той й багатозначно поглянув на мене.
Тугий комок образи підступив до горла й став невидимо душити. З першого дня експлуатації стало зрозуміло: нещасливе мені дісталося авто – постійно ломалося та притягувало проблеми. Вирішив так: навіщо переоформляти авто на себе коли я планую його позбутися? От підуть реформи, знайду хорошу роботу, зароблю й тоді продам це авто, добавлю грошей й куплю краще. Та… обіцяних владою реформ не було отож не було й пристойної високооплачуваної роботи.
Надіявся в Чехії заробити. Облом.
Надіявся в Польщі заробити. Облом.
Надіявся продати спадщину дружини та й там облом.
Надіявся, що влада під тиском власників авто на євро номерах значно знизить ввізне мито та… От і не поспішав продавати – генеральна довіреність ще була дійсною до 15 жовтня наступного року.
І тут на тобі – після служби в церкві, де я просив Україні волі а собі щастя, така насмішка долі, такий удар! Мама старенька, дружина на групі по інвалідності, я отримую мінімальну пенсію. Старію отож випадають зуби та волосся, погіршується зір, тимчасова робота то є, то немає а тут он ще й авто відібрали! Плюнув би на це авто й придбав за 350 євро аналогічне в Європі та закон не дозволяє. У нас же подібне авто на авто ринку коштує 2250 доларів. Де взяти гроші при такому існуванні?
Колись в таборах було нестерпно важко та я втішав себе: витерпи все, не зламайся й після звільнення Бог зробить так, все у тебе буде в шоколаді: здоров’я, цікава високооплачувана робота, вродлива дружина, гарний будинок, нове авто, повага співвітчизників і все таке інше…
А в результаті в шоколаді сьогодні все у інших… З горя напився й наступного дня на роботу не вийшов - продовжував пиячити. Ніби полегшало.
В такій реакції на стрес немає нічого дивного – колись колишній російський інтелігент (БОМЖ) в тему висловився: "Не пил бы, так душа требует!"
Перед ранком сниться до болю знайомий сон: я у виправно-трудовому таборі і скоро день звільнення. Цікаво, що жодного разу у снах не звільнили. Знаю: ці сни дають зрозуміти: якась містична сила тримає мене за гратами, не дає волі. І молись, не молись, головою об стінку бийся…
Однокласник поспівчував: "Моя машина теж перебувала на тому штрафмайданчику. Висмоктали же гади все пальне, познімали все що їм було потрібно. Тобі горе а охоронцям щастя - ти ж 20 літрів бензину в бак залив…"
В середу вийшов на роботу. Напарник, дихнувши перегаром, повідомив: "Вчора тебе не було отож виконроб дав мені нашу зарплату за минулий тиждень. Я на радощах забухав а сьогодні вранці в кишені з тих грошей знайшов лише десятку… Та не хвилюйся – відпрацюю й поверну гроші!"
Чому ж тримають на роботі алкашів? А де ж нормальних трудяг взяти? Вже діє безвізовий режим отож ситуація на ринку праці міняється буквально по годинах. Якщо ще півроку тому роботодавці платили по мінімуму за принципом: "Не подобається – звільняйся", то сьогодні вже тримаються за кожного працівника.
Якщо європейські порядки та зарплати не наступають у нас то люди їдуть туди де вони вже є. На отримання біометричних паспортів запис на півтора місяця вперед і доводиться місяць чекати термінового виготовлення. Усі більш-менш працьовиті виїдуть за кордон й залишаться у нас діти, пенсіонери, інваліди, п’янички та наркомани.
Наступного дня мене перевели працювати на інше місце і тема тих грошей зависла. Довідався: мій недавній напарник на роботу вже не виходить. Та й сам переконався: на дзвоники не відповідає.
Ось так і виживаю 30 років... :facepalm1:
Ну ожидаемо его там заклеймили сепаром, ватником, чебуречник в истереке уточнял чей Крым (этот дебил за 3 года так и не понял чей Крым, ну что взять с олигофрена)))
