Хохлы описывают ситуацию на фронте. Хоть и на мове, но иногда понятно.
ПОВІТРЯ
Заявивши, що 8 березня було збито українські МіГ-29 та Су-27 і що станом на 9 березня загалом знищено 124 українські літаки та гелікоптери й 84 інші літальні об’єкти [на початку війни заявляли, що в України всього 76 бойових літаків – перекл.], «Вишестоящі Органи» в Москві оголосили, що 90% українських аеродромів та головна маса «бойової авіації» знищені. Гм, як видається, Люди-яким-не-завадить-трохи-свіжого-повітря (це я про Пентагон) дотримуються зовсім іншої думки: вони заявляють, що 90% українських повітряних сил продовжують діяти.
Схоже, що все сказане стосується і «Байрактарів»: попри те, що українське Міноборони тепер дуже неохоче публікує відео їхніх атак, нема сумніву, що вони діють «навіть» у ситуації ближнього наземного бою. І тут одне з двох: або вони («Байрактари») вже загнобили передові підрозділи російських ППО до такої міри, що тепер можуть діяти вільно… або ж ситуація [у повітрі] для українців значно критичніша, ніж вони готові визнати чи повідомити на публіку.
Підтверджено, насправді, лише один факт: українці втратили один Су-25 «Блакитний 31», якого було збито вчора у другій половині дня.
Російські ВКС втратили два літаки. Су-30 (або Су-34), який зазнав удару невідомо чим над Україною й розбився в Білорусі при спробі дотягнути до авіабази в м. Лунінець [200 км. на схід від Бреста – перекл.]. Екіпаж із двох осіб успішно катапультувався. А Су-25 з 18-го полку авіапідтримки було збито ручною зенітною ракетою над Чернігівкою Житомирської області (зверніть увагу, в тому регіоні авіанальотів побільшало).
Натомість, російські військові кораблі випустили кілька ракет біля узбережжя Одеси, що спонукало місцевих мешканців писати про обстріли міста. Насправді, ракети мітили в авіабазу в Кривому Розі. [Жодних даних про результат цієї атаки не наведено – перекл.].
Врешті, пізно вночі якийсь «невпізнаний літаючий об’єкт» розбився на півдні столиці Хорватії Загреба: цілком можливо, то був старий бойовий дрон Ту-141, запущений українськими силами. Задумайтесь, може, НАТО слід розслідувати, як так трапилося, що такий авіаоб’єкт не просто зайшов у [контрольований аль’янсом] простір (вочевидь, над Угорщиною), але потім перелетів ще один кордон і його не було перехоплено? А так… Орбан же друг Владіміра Путіна, як і Шрьодер (який, до речі, здається був у Москві вчора увечері), як і кращий приятель Ердоган, а ще Шлюссель, Ґруценбауер і т. д., і т. п.
ПІВНІЧ
Завдяки допомозі Talon Herbison [не знайшов, хто це, – вочевидь, блогер, за яким стежить Купер: значну, хоч не всю, частину його аналізу базовано на опрацюванні й узагальненні даних від численних блогерів – перекл.], ми з’ясували місцеперебування 76-ї дивізії ВДВ РФ. Тобто принаймні її частини. Поїзд, який віз кілька БМД-4 104-го полку 76-ї дивізії було зазнято на відео 8 березня в районі Гомеля, тобто на південному сході Білорусі. На іншому, більш новому відео (
https://twitter.com/RALee85/st ... 35366? ) машини ВДВ рухаються через ліс у супроводі підрозділів росгвардії.
Думаю, 76-а рухається в напрямку Києва.
Чому це важливо?
Важливо, бо цю дивізію вважають «вершками» – винятковим «супер-пупер-мега-турбо» підрозділом армії РФ.
…а оскільки «Вишестоящіє Органи» в Москві слідують своїм доктринам вкрай догматично, до останньої крапки та коми, про що вже йшлося раніше, то можна передбачити їхні наступні кроки, які прописані в їхніх підручниках, а також навіть розібрані в технотрилерах 40-річної давності. Відповідно до цих методичок, командування Західного округу мало спершу зв’язати ворога, де тільки можна, атаками вздовж «розтягнутої» фронтової лінії (що вони й зробили або принаймні намагалися робити останніх 8-9 днів), а потім завдати головного – «фатального» – удару, який на військовому жаргоні називають «Schwerpunkt» (тобто фокус всієї операції).
Якщо 76-а дивізія ВДВ рухається на Київ, то він таки і є, поза всім, остаточним фокусом російських зусиль. Тобто зараз вони знову мають намір, як не захопити місто, то принаймні завершити його оточення.
Тепер лише питання, до кого приєднається 76-а дивізія ВДВ: до нещасливої 35-ї чи до безпорадної 144-ї російських армій – піде на захід від Києва чи на схід, відповідно? Я лише сподіваюся, що ми зрозуміємо це завчасно…
І так, німецькі «Панцерфаусти3» [мобільні протитанкові ракети – перекл.] вчора вже робили свою працю під Києвом.
ПІВНІЧНИЙ СХІД
Локальна контратака українських сил учора під Черніговом мала результатом знищення принаймні двох російських Т-80У 90-ї танкової дивізії (див. фото). Зважаючи на демонстровану досі «ефективність» 41-ї російської армії, в цьому немає нічого нового. Кілька осередків опору довкола міста й один – на південь у Ніжині продовжують триматися, попри майже постійні бомбардування, обстріли та наземні атаки 55-ї та 74-ї мотострілецьких бригад 41-ї, а також 6-7 батальйонно-тактичних груп 2-ї російських армій.
Ще далі на південь 2-й гвардійській танковій («Таманській») дивізії вдалося закріпитися в Прилуках, а 27-й піхотній бригаді – в Ромнах. Українські частини, що обороняли напрямок, здається, були відведені в південно-східному напрямку.
Як знаємо, передові підрозділи 2-ї танкової армії в кількості від 6 до 12 батальйонно-тактичних груп витратили вчорашній день, намагаючись просунутися до східних околиць Києва. Оскільки панічних звітів з української столиці в західних медіа немає, роблю висновок, що й успіхів у росіян жодних. Вочевидь, командування російської армії намагалося прорвати оборону, кинувши в бій резервну 55-у мотострілецьку дивізію.
Оскільки дорога з Києва на Полтаву досі вільна, припускаю, що між позиціями 2-ї танкової та Дніпром усе ще багато українських військ. Без сумніву, їх чекають кілька важких днів.
Це так само очевидно й через те, що… вау… російська 1-а танкова нарешті позбиралася докупи. Пізно увечері 9 березня 2-3 батальйонні групи 4-ї та 47-ї танкових дивізій цієї армії якось знайшли щілину між позиціями української 93-ї механізованої бригади в Лебедині та Охтирці й погнали у південно-західному напрямку. В це важко повірити, з огляду на їх убогу діяльність впродовж останніх двох тижнів, але один із відділків 4-ї танкової дивізії навіть знайшов шлях у південному напрямку, в той спосіб загрожуючи північному флангу оборонців Харкова. Як ЗСУ не знайдуть спосіб (і війська) все це зупинити, росіяни зможуть ще сьогодні досягнути Полтави. Сподіваюсь, українці добряче укріпили місто за останні два тижні.
Якщо далі на схід: «неназвані частини» вночі атакували Дергачі на північ між Харковом та російським кордоном. Судячи з того, що цей населений пункт був під російським контролем, а про атаку пишуть якраз найбільші фани РФ на Заході та в Латинській Америці, проте не кажуть про її наслідки, – робимо висновок, що 92-а механізована бригада українських сил знову… ем… «зробила каку» котрійсь батальйонній групі 200-ї мотострілецької російських військ.
Ну а на сході, а точніше – південному сході від Харкова 144-а мотострілецька дивізія 6-ї армії РФ почала діяти, як від неї сподівалося командування, й рухається в південному напрямку. Її наступ на Чугуїв було відбито, проте після захоплення Балаклії 9.03, вчора дивізія вийшла до Гусарівки. Іншими словами, ситуація стає загрозливою для українських військ у районі Ізюма, які продовжують утримувати позиції на лінії розмежування [тобто довоєнного фронту між Україною та ДЛНР – перекл.].
СХІД
Як пишуть сепратисти (цитую): «солдати 53-ї бригади української армії добровільно склали зброю і перейшли на бік Донецької народної республіки». І це в районі Волновахи. Ем… до речі, вони там не можуть вияснити, кому «здалися» - чи ЛНР, чи ДНР. Вибачте, таке-от без доказів я не приймаю. Тим більше, що вже 2-3 дні в мережах говорять, що росіяни на сході просто розстрілюють всіх полонених. Тому я щось дуже сумніваюся, що в когось із українських солдатів могла виникнути ідея здатися чи, тим більше, «добровільно скласти зброю».
Станом на зараз, росіяни продовжують атакувати Сєвєродонецьк і Рубіжне: 53-я бригада українських сил уникнула оточення, дещо скоротивши лінію зіткнення, тобто трохи відступивши. Попри те, українці контролюють обидва містечка (що визнають навіть російські звіти) [вчора увечері автор писав, що українці відступили з Сєвєродонецька – перекл.]. На решті лінії розмежування було відносно тихо, проте росіяни продовжували цілий день обстрілювати Маріуполь і з землі, із повітря.
ПІВДЕНЬ
Виявилося, що остання атака 58-ї армії на Миколаїв два дні тому не була аж такою безплідною: останні звіти свідчать, що росіяни закріпилися у північних районах міста. Далі на північ від міста «українські захисники» – можливо, 17-а танкова бригада, яку ніхто не міг знайти, – утримує лінію фронту в Південних Бужанах. 49-а армія РФ [учора автор писав, що після надходження деяких підкріплень, від 58-ї армії «відбрунькувалася» 49-а й тепер вони обидві, хоча менші чисельно, діють на півдні – перекл.] серйозно наступає на північ: учора її 42-а мотострілецька дивізія досягнула околиць Запоріжжя на заході й Гуляй-Поля на сході.
Диман
