Вот так вот говорят путинская пропаганда мол, глупые ватники. А потом оказывается:
ДМИТРО ЯРОШ: "ПЕРШИЙ НАСТУПАЛЬНИЙ БІЙ ВІЙНИ ВІДБУВСЯ 20 КВІТНЯ 2014-ГО - ДОБРОВОЛЬЦІ АТАКУВАЛИ БЛОКПОСТ ПІД СЛОВ'ЯНСЬКОМ"
Мені боляче, що тіло Михайла Станіславенка забрати під вогнем не вдалось.
В нього дійсно були документи та моя візитка. Всі залишили документи та власні речі, а він не був нашим бійцем, тож він попри наказ залишив візитку на пам'ять собі."Ми ледь доповзли до Харківської області. Там, на щастя, вдалося попередити комусь через Київ наш блокпост, що ми свої. Ярослава передали лікарям, і він потрапив до реанімації. А ми поїхали до себе у Дніпро. Але у Павлограді нас зупинив блокпост внутрішніх військ та націлив зброю. Ситуація була трохи напружена. І ми не могли пояснити, що ми робили і хто нам поставив завдання. Вевешники бачили в нас тільки 19 незаконно озброєних громадян, які пересувались на прострілених машинах. Вевешники стояли на Майдані та згадка про "Правий сектор" не зробила їх дружніми, скоріше навпаки. Вони вимагали здати зброю. І тут я раптово знайшов у себе в кишені посвідчення кандидата у Президенти України! Ох, як воно мені допомогло! Тільки побачивши, що я кандидат, командир вевешників змінив тон та зателефонував своєму керівництву. Кандидатський мандат дозволив мені все владнати - тож, президентська кампанія пройшла не даремно.
Ми нічого не могли тоді відкрито сказати. Офіційно йшов мирний процес, перемовини у Женеві.
Україна офіційно дотримувалась режиму перемир'я - то було перше криваве перемир'я війни. Я розумів свою відповідальність перед народом, який у нас вірив. Можливо, розповідь допомогла б мені отримати значно більшу підтримку на виборах, стати зіркою телебачення. Але я не хотів, щоб Кремль використав мою розповідь для антиукраїнських виступів.
Я розумів, що поки країна живе мирним життям, хтось мовчки без фанфар має вбивати ворогів.
Нам за цей бій подякували у Дніпропетровську. Але іншим керівникам не сподобалось тоді. Один з генералів, не буду зараз казати хто, зустрів нас в Ізюмі та почав кричати: "Ви з Корбаном зірвали мирний процес! Ви розв'язали війну з Росією!" Источник:
http://censor.net.ua/r385673Мне больно, что тело Михаила Станиславенка забрать под огнем не удалось.
У него действительно были документы и моя визитка. Все оставили документы и личные вещи, а он не был нашим бойцом, и он, несмотря на приказ оставил визитку на память себе.Мы едва доползли в Харьковскую область. Там, к счастью, удалось предотвратить кому-то через Киев наш блокпост, что мы свои. Ярослава передали врачам, и он попал в реанимацию. А мы поехали к себе в Днепр. Но в Павлограде нас остановил блокпост внутренних войск и направил оружие. Ситуация была немного напряжена. И мы не могли объяснить, что мы делали и кто нам поставил задачу. Вэвэшники видели у нас только 19 незаконно вооруженных граждан, передвигались на простреленной машинах. Вэвэшники стояли на Майдане и упоминание о "Правый сектор" не сделала их дружественными, скорее наоборот. Они требовали сдать оружие. И тут я внезапно обнаружил у себя в кармане удостоверение кандидата в Президенты Украины! Ох, как оно мне помогло! Только увидев, что я кандидат, командир вэвэшников сменил тон и позвонил своему руководству. Кандидатский мандат позволил мне все уладить - так, президентская кампания прошла не зря.
Мы ничего не могли тогда открыто сказать.
Официально шел мирный процесс, переговоры в Женеве.
Украина официально придерживалась режима перемирия - это было первое кровавое перемирие войны.Я понимал свою ответственность перед народом, у нас верил. Возможно, рассказ помогла бы мне получить значительно большую поддержку на выборах, стать звездой телевидения. Но я не хотел, чтобы Кремль использовал мой рассказ для антиукраинских выступлений.
Я понимал, что пока страна живет мирной жизнью, кто-то молча без фанфар должен убивать врагов.Нам за этот бой поблагодарили в Днепропетровске. Но другим руководителям не понравилось тогда. Один из генералов, не буду сейчас говорить кто, встретил нас в Изюме и начал кричать: "Вы с Корбаном сорвали мирный процесс! Вы развязали войну с Россией!"
