Из моєї книги в тему:
: Перша світова війна затягнулась в часі, захлинулась в крові. В результаті нечуваної корумпованості та некомпетентності усіх прошарків владних структур у Російській імперії утворився хаос котрий, що цілком логічно, викликав невдоволення населення. Ось цим й поспішили скористатись різноманітні революціонери. У важкий для держави час комуністи пообіцяли легковірним обивателям земний рай: Рівність, Братерство, Волю. Марксистсько-ленінські проповідники запевняли, що Всесвіт та наша планета Земля виникли внаслідок еволюції, тобто, самі собою. Бога нема, а раз так, то все дозволено! Довго революціонери годували обивателів солодкою словесною отрутою - зомбували свідомість й таки досягли мети.
Звідки заколотники взяли гроші на революційну діяльність? Спочатку вони проводили "екси" - грабували державні каси та експедиції, котрі перевозили гроші. Спалахнула Перша світова війна й уряд ворожої Німеччини став щедро фінансувати комуністів, щоб із середини розвалити Російську імперію. І це логічно: на війні цілі виправдовують засоби. На початку 1917 року російська армія на фронтах досягла значних успіхів - до перемоги було вже рукою подати. Воно то так, але вождь комуністів - Ленін виявився напрочуд талановитим популістом. Він чесно відпрацьовував німецькі марки: обіцяв припинення війни, мир - народам, хліб - голодним, заводи та фабрики - робітникам, землю - селянам. Кинув клич: "Мир хижинам - война дворцам", й цим узаконив грабунок. Говорив про кухарку, котра при радянській владі зможе навчитися керувати державою. Обіцяв: "Хто був ніким, той стане всім!" Цим самим він давав зрозуміти: при новій владі у бідноти (пролетаріату) з'явиться багато можливостей для кар'єрного росту. Люди, стомлені від затяжної, кровопролитної війни підтримали "миротворця" Леніна - пішли за ним "на бій кривавий, святий і правий".
Цар у своєму щоденнику так охарактеризував стан справ: ""Кругом измена, трусость и обман!"
Спалахнула "жовтнева революція" і розхитаний різноманітними революціонерами корабель Російської імперії потонув поблизу гавані.
Ленін виконав обіцяне: підписав вигідний німцям але ганебний для Росії мир. Одним розчерком пера Леніна Росія втратила те, що кров'ю завойовувала триста років! Пізніше вождь комуністів так же легко підписав смертний вирок імператорові та усій його сім'ї.
Російський поет Лермонтов за сто років до революції написав такі пророчі рядки:
"Настанет год, России черный год,
Когда царей корона упадет;
Забудет чернь к ним прежнюю любовь,
И пища многих будет смерть и кровь;
Когда детей, когда невинных жен
Низвергнутый не защитит закон;
Когда чума от смрадных, мертвых тел
Начнет бродить среди печальных сел,
Чтобы платком из хижин вызывать.
И станет глад сей бедный край терзать;
И зарево окрасит волны рек:
В тот день явится мощный человек,
И ты его узнаешь и поймешь,
Зачем в руке его булатный нож:
И горе для тебя!- твой плач, твой стон
Ему тогда покажется смешон;
И будет все ужасно, мрачно в нем,
Как плащ его с возвышенным челом".
Так і сталося: революціонери, звільнивши людей від віри в Бога, порушили зв'язок поколінь. У людях розбудили звірячі інстинкти, вміло зіграли на прагненнях та поривах людської душі до справедливості. Громадянам було вказано причини їхніх бід, і, як здавна ведеться, вони зовнішні: геть царя, геть буржуазію, хай живе рівність! За привабливими гаслами люди не помічали страшної небезпеки: лінивих, невдах переконали, що у їхніх негараздах винні буржуазія, кровопивці-поміщики. Іншими словами, багатій винен, що ти такий недотепа та нездара.
Звісно, тодішні суспільно-економічні відносини ідеальними не були, але основна причина людських бід завжди була, є й буде внутрішньою, вона - в середині людини. Цього навчає Біблія, отож, це правда. Саме проти цієї правди спрямували свої зусилля комуністи. Вони заявляли, що світ ділиться на два класи: трударів та паразитів-експлуататорів. Співали "Інтернаціонал": "Лишь мы, работники всемирной, великой армии труда владеть землёй имеем право, но паразиты - никогда".
Розумних людей й тоді було багато. Вони в засобах масової інформації говорили, що філософія грабування багатих для роздачі їхнього багатства бідним стара, як світ, і є злочинною, абсурдною. Ніхто з багатих людей нажите віками добро так просто не віддасть, отож, спалахне громадянська війна, котра приведе до братовбивства, розрухи, голоду, холоду, росту злочинності та деградації суспільства. Порушення же Господніх заповідей накличе Божий гнів на весь край, результатом котрого будуть війни, ворожнечі, епідемії, стихійні лиха, хвороби, катастрофи, падіння моралі і, в результаті, цілковите виродження нації.
Історики свідчили: ідею справедливого суспільства у котрому усе буде спільне, усі будуть рівні та щасливі ще в IV віці до Різдва Христового проголошували знаменитий античний драматург Аристофан та філософ Платон. Пізніше було багато спроб побудови безкласових держав на лозунгах рівності, братерства та волі але суть у них виявлялася спільною: кожен громадянин вимушений був підкорятись верховним ідеологам й поводитись як основна маса "вільних, щасливих" громадян. Історія свідкує: кожна та "Утопія" закінчувалась трагічно - замість омріяного щасливого безкласового суспільства завжди виходив… концтабір із верховними правителями та численними привілейованими наглядачами, котрі "справедливо" розподіляли матеріальні блага й методом вербовки агентів виявляли та карали невдоволених. В середовищі "вільних" громадян завжди панувала атмосфера взаємопідозри, серед верховних жреців плелись інтриги за краще місце на вершинах влади. Рано чи пізно усі ті модифікації суспільств на засадах рівності, братерства та волі переживали економічний та духовний занепад й, в результаті, що цілком закономірно, терпіли крах. Історики переконували, що так буде й цього разу та хто їх тоді слухав?
Першим декретом радянської влади було закриття опозиційних видань, отож ті, хто осмілювались говорити правду, вмить проголошувались контрреволюціонерами з усіма витікаючими звідси наслідками. Комуністи розпочали небачений терор. Священиків убивали, висилали на Соловки, храми руйнували. Тих, хто не бажав приймати нову віру, новий спосіб життя, також знищували, відправляли в концтабори. Учорашні "ніхто" впивались уседозволеністю, "експропріацією" (грабунком) чужого багатства, проте дбали не так про народ, як про власне збагачення.
У революцію повірило багато освічених, порядних людей, але їх швидко витіснили пристосуванці-кар'єристи. Брехня, насильство, уседозволеність знайшли благодатний грунт для розмноження та процвітання. Замість обіцяної рівності, братерства, волі народ отримав привілейовану компартійну бюрократію, а також жахливі концтабори Сибіру та Півночі, де, за задумом проводирів комунізму, мають перебувати всі інакомислячі.
Революціонери швидко зрозуміли, що фізично страчена людина - утрата для економіки, а засуджена - дармова робоча сила. Цивілізовані держави досягали розквіту завдяки силі техніки, Радянська імперія - завдяки безкоштовній ручній праці своїх в'язнів.
Уся історія радянської влади - брехня, кров, сльози. Як сказав російський поет А.С.Пушкін: "Нет ничего страшнее русского бунта, бессмысленного и беспощадного". Сучасний поет пояснив суть комуністичної ідеології дохідливіше: "Кроме мордобития никаких чудес".
Можна сказати, що комуністична ідея - це добре розрекламована й ідеально упакована гидота. Наївні же громадяни радо злітаються на привабливу ідеологію, як мухи на пахучу, блискучу липучку і, в результаті, гинуть там як ті мухи. Співали ж радісно: "Нас ещё судьбы безвестные ждут", а пізніше потрапляли між жорна самими ж розкрученого маховика масових репресій.
