"Марксизм – это религия, противоположная христианству." Н. Бердяєв. В ніч на 1 травня 1776 року Адам Вайсхфауп, ієзуїт і професор церковного права, на таємному зібранні прихильників сатани об'явив про створення спілки Баварських ілюмінатів (люциферіанців). (Ілюмінація - фальшиве світло) Головна мета цієї організації: захоплення влади в окремо взятій країні, а з часом й у всьому світі. Засіб для цього такий: нацькувати "низи", включаючи "відкинутих" - покидьків суспільства (злидарів, кримінальних злочинців, в'язнів, бандитів, бродяг і т. п.) на соціальну еліту (державних службовців, священнослужителів, інтелектуальні круги і т. п.) звинувативши останніх у паразитизмі та "експлуатації трудового люду".
Карл Генрих Маркс (Мардохей Леві) народився у сім'ї добропорядних єврейських християн. У молодості Карл щиро вірив у Бога. Він писав: "Единение со Христом внутренне возвышает, утешает в страданиях, успокаивает и делает сердце открытым человеческой любви, всему великому, благородному не из-за честолюбия, не из стремления к славе, а только ради Христа".
Негативні переміни у світогляді Маркса відбулися у 18-річному віці, коли він був студентом Бонського, а пізніше Берлінського університетів. Фатальну роль тут, скоріше всього, зіграла любов до молодої красуні із знатного роду Женні фон Вестфален. Уся трагедія в тому, що його кохана 22-річна Женні була учасницею таємної секти під назвою "Церква сатани". Карл таємно одружився й приняв участь у ритуалі посвячення сатані. З того моменту він став відкрито служити сатані, разом із дружиною приймати участь у чорних мессах.
Що являє собою чорна месса? Це вкрай богохульне дійство відбувається опівночі у затемненому приміщенні із "вівтарем" посередині. На нього кладуть оголену сатаністку чи найняту для цієї події повію. На животі жінки малюють чорну або червону п'ятикутну зірку. Навкруги запалюють свічки чорного кольору, котрі виготовлені із жиру не хрещених дітей. Між ногами жінки стоїть чаша у котрій її моча із вином. Поряд ставлять перевернуту ікону або хрест. Хтось із сатаністів має для цього ритуалу принести із християнської церкви Святі дари (Святе причастя або просфору). Святі дари оскверняються - на них мочаться. Нерідко в чашу добавляють кров принесеної в жертву дитини й усі учасники чорної меси "причащаються". В кінці - оргія (груповий секс, садомазохізм), котру розпочинає сам "сатана" - вступає у інтимний зв'язок з жінкою із "вівтаря".
Батьки Карла, довідавшись про зв'язок сина із сатаністами, були шоковані. Мати важко захворіла й уже не видужала. В результаті впливу сатани Карл Маркс пізніше заявив: "Моя душа, некогда верная Богу, предназначена теперь для ада".
Ще заявляв:
Дьявол такт мне отбивает,
Он смычок мой направляет.
У вірші "Заклинание павшего в отчаяние" (1837 р.) він погрожує:
Мне не осталось ничего, кроме мести,
Я высоко воздвигну мой престол,
Холодной и ужасной будет его вершина,
Основание его - суеверная дрожь.
Церемониймейстер! Самая чёрная агония!
Кто посмотрит здравым взором -
Отвернётся, смертельно побледнев и онемев,
Охваченный слепой и холодной смертью.
Сатаністи не заперечують існування Бога, як атеїсти. Вони можуть заперечувати існування Бога лише ради маскування, відводу очей. Насправді вони знають, що Бог є, але описують Творця як низьку та підлу істоту. Ось які вірші регулярно читалися у будинку Маркса:
Мои стихи, необузданные и дерзновенные,
Да вознесутся к тебе о, сатана, царь пира.
Прочь с твоим краплением, священник,
И твоим заунывным пением.
Ибо никогда о, священник,
Сатана не будет стоять за тобой.
Твоё дыхание о, сатана,
Вдохновляет мои стихи;
Твоя молния потрясает умы.
Сатана милостив;
Подобно урагану,
С распростёртыми крыльями он проносится.
О, народы! О, великий сатана!
"Он не безобразный, он не хромает, он очаровательный, милый мужчина".В найближче оточення входить відомий поет єврей Генріх Гейне, теж прихильник сатанизму: "Я призвал дьявола, и он пришел… Он не безобразный, он не хромает, он очаровательный, милый мужчина".
Якщо ми віримо, що Бог приходив на Землю у людській подобі, то чому нам важко повірити, що подібне може робити і сатана? Я теж спілкувався із ним й свідкую: він не потворний, не кульгає, він приємний, милий мужчина - щедро пригощав мене, давав уроки англійської, ліки та заборонену літературу приносив, у свою кімнату гуртожитку та будинок брата приводив, провідував у лікарнях, передачі приносив, пропонував протестувати проти безбожного, сатанинського комуністичного режиму. Коли ж мене заарештували, приходив до батьків із солодощами для мого сина й пропонував викупити мене з ув'язнення. Дуже приємний, милий чоловік…
"Проклятьем заклейменный весь мир голодных и рабов". Будучи ображеним на Бога та увесь світ Карл Маркс знайшов темну рушійну силу, котра могла підірвати Божий мир. Ця сила - "проклятьем заклейменный весь мир голодных и рабов". Пролетарі - люди в поті лиця добуваючі хліб, принижені та ображені, не маючі ніякої спадщини, крім голодних дітей, - ось реальна грізна сила здатна повстати проти Самого Бога. Якщо, звичайно, ту темну силу підучити та організувати... (Пролетарій - латинське слово, котре буквально означає "маючий лише дітей".)
Маркс прекрасно розумів: зерна сатанізму таяться в душах усіх людей - нащадків Адама та Каїна. Не просто у розбурханому натовпі таяться грізні руйнівні сили (це знали й раніше), а у натовпі знедолених, котрі підняті із самих низів суспільства накопичуються руйнівна для цивілізації та самого Бога сила. Розірвати націю на частини, кинути голодний натовп на національну еліту, обізвавши захребетниками підприємців, купців, міністрів, офіцерів, професорів, священиків. "Грабуй награбоване!" - ось запальний клич. Усе геніальне просто: потрібно лише запрограмувати натовп озлоблених, наївних, невихованих людей, намалювати їм "сіяючі висоти" та дати владу. Ось що побачив Маркс, ось у чому його тайна! Маркс, присвятивши себе пеклу, поставив собі за мету привести за собою туди усе людство.
