вятичНН писал(а):
ПотПрот писал(а):
Повністю погоджуюсь. То розумієте тепер свою роль у тій виставі?
А ось твоє участь - підораст з Укаїни ...
На три бавовни - дупу показувати ...
Для повної ж картини необхідно розглядати ту історію аж від померанчевої революції 2004-го й наступного за нею сепаратистського шабашу у Сєвєродонецьку.
Чи був Ющенко американською креатурою - так, можливо й був, як спроба вирвати Україну з-під російського (жидівського) впливу і встановити в ній демократичні принципи, що для українців було скоріше благом, аніж злом. Та дуже швидко те кодло, що досі паразитувало на українцях, дало зрозуміти Ющенку, хто, мов, в домі хазяїн, намалювавши ясні перспективи не надто привабливого для нього подальшого розвитку подій. І він увімкнув задню, завівши возню їхніми креатурами Юля Яник Яник Юля, і віддавши тому кодлу князівство з дотаціями на сході і в Криму, де вже потім вони мали змогу й простір для подальшої накрутки й утримання в "бойовому" (накрученому) стані майбутніх бійців за "путінввєді".
Багато чого зайвого закидають сьогодні Ющенку - від продався, зрадив до знищив. Чітко ж задля справедливості відзначаю, що саме за Ющенка український малий і середній бізнес, як основа економіки кожної нормальної держави, зазнав небаченого ні до, ні після нього, розквіту. Не можу закидати йому зради - слабкодухість, нерішучість можу - то його великий гріх перед українцями. Якби він тоді не сциканув все могло би бути зовсім інакше, зважаючи на то, що на той час Сєвєродонецьк був скорше блефом, ніж реальною загрозою - а так Ющенко дав їм час і ресурс для накачування м'язів і подальшого розхитування держави.
Найяскравішим кілером для Ющенка стала, звісно ж, Юля - їй і був наданий в повне розпорядження увесь жидівський медіаресурс плюс усякі інші Богословські з Вітренками на підспівку. Ющенка знищили і, як знущання чи насмішку над українцями, всадовили на звільнене місце шапкокрада.
І почався жор... Малий і середній бізнес - нах. Віджимання більш-менш прибуткувих справ стає вже притчею воязицах, не кажучи вже про великі підприємства і, надто, стратегічні напрямки - енергетика, добування, транспорт тощо. З паралельним нищенням збройних сил і накачуванням ментів з фактичною індульгенцією їм на бєспрєдєл.
Чи могло те лишатися непоміченим чи споглядатися терпляче? Ні - Врадіївка, Бровари (Запорожець) те дали зрозуміти чітко. Закон же КК взагалі підірвав суспільство, збудивши виступи не тілько на грунті економічного чи фізичного свавілля, а ще й з ідеологічних мотивів. Цілком припускаю, навіть, що продавлювання того закону через "развод катят" стало сигналом того, що кодло почувається вже досить впевнено й готове до кривавої бійні.
Майдан назріває об'єктивно. Тенденції до нього і вже реальні кроки націоналістів ігнорувати неможливо, відмова від європейського курсу й лобзання в дьосна з ТС стає останньою краплею. І тут бачаться два шляхи вирішення питання: перший - придушити повстання, другий - очолити його й повести манівцями. Перший спосіб, який міг мати успіх в Москві - в Києві тілько розбурив ще більше народу. І тут з кущів з'являється рояль - Сєня, свободу Юлі, і відомий боксер, котрі завчасно до націоналістів примазалися - ніхто ж бо, боротьби з жидами не декларував - їх називали по всякому - олігархами, злочинним режимом, п'ятою колоною - будь чим, тілько не тим, ким вони направді є - жидо-москальська мафія (таку само риторику, доречі, бачимо й в пана, котрий на двох стільцях всидіти намагається - однією сідницею визнаючи наявність ворога, а іншою усіляко відводячи увагу від його справжнього імені).
І насамкінець, коли вже були вичерпані усі репресивні варіанти, на сцену виходить білий і пухнастий Порошенко, проголошує "Слава Україні" тиражує то по всім жидівским ЗМІ і стає героєм нації...
Та до остаточної перемоги над Майданом ще далеко. Майдан ще стоїть, тай популярність націоналістів (котра вільно-невільно проскакувала в ефір щоби жиди поруч на камеру постояли) завелика, щоби бути впевненим в позитивному для себе результаті майбутніх виборів - сплеск національного піднесення, викликаний Майданом практично перекреслював ті сподівання. Шанси ж втриматися при владі, якщо навіть вдасться її отримати (через сєню з кличком), з огляду на знову усвідомлену народом свою силу - взагалі мізерні.
Отут і стали в нагоді здобутки, отримані завдяки сцикливості Ющенка - звірячі побиття і вбивства українців на сході, фашизмнєпрайдьот і путінввєді знову стають інструментом впливу на "гарячі голови", референдум в Криму, вєжлівиє зелені чоловічки і іхтамнєт, озброєні з закладів воєнторгу - засобом прижучення націоналістів і воцарєнія "немаєальтернативикапітуляції", котрий твердо обіцяє народу покінчити з шабашем, спровокованим, звісно ж націоналістами, за три дні.
І тут цікаві події починають відбуватися... Українська армія під потужним натиском "трактористів" ганебно відступає, втрачаючи позицію за позицією, а непокора усним наказам на відступ серед особового складу та діяльність добробатів стає єдиною завадою на шляху терористів далі на Київ. Прямого наказу на капітуляцію, відповідно, Пєця вже дати не може - мусить включати інші механізми. Широкіне, Іловайськ, Дебальцеве (чистої води зрада десь на невизначеному низовому рівні) стають підставою для підкилимних мінських угод, в яких прописуються механізми подальшого дроблення держави за Медведчуківським сценарієм, проголошеним ще до війни.
Логічно, що такий стан речей суспільство не толерувало - події 31 серпня минулого року стали тому підтвердженням. Мир шляхом втрати державності неприйнятний.
В такий нехитрий спосіб Пєця забезпечує собі місце під сонцем доти, поки триватиме війна - на переправі, бо, й коней не міняють, і кожен критикан влади є посібником путіна. Добробати ліквідовано, волонтерів знекровлено -
питання війни чи миру з української сторони у повному віданні Вальцмана, наявність загрози з російського боку забезпечує Шеломов. Отака диспозиція.