Украинцы: хотим жить в равноправном союзе с Россией

Отож...
Когда я слышу слово "украинец",моя рука тянется к бейсбольной бите...

Ну это если в ЕС все-таки не примут ... (((
а нах они тогда сдались ... территории можно а хохлы зачем?

То,что ты - мудило,мог бы и не напоминать.

Практичнее - тянуться к собственному кошельку. чтобы проверить его сохранность)

Дык...к бите тянется одна рука...вторая всегда на кошельке...

пустом,но ведь там пенсионное!

Хохлы навсегда обосрали себя в глазах россиян.
Теперь уже не отмыться.

_________________
Богобоязненный православный христианин Иудушка Головлёв, является самым отвратительным персонажем во всей русской классике.

Вот, а у меня ни чего кроме какой то брезгливой жалости, как от той голодной слюнявой собаки, которая вчера чуть не покусала, а сегодня поскуливает и пытается облизать........

Бедный сиротинушка, тебе про папку твоего напомнить?
Хорошо, что он хоть не видит сына-гомика, который довел
вместе с мамкой папашку до суицида. И себе ты тут язык
распускаешь, инвалид херов.

_________________
У меня аллергия на дураков,
организм сразу начинает ругаться матом.

Укры и через 2 и через 20 лет будут брезговать своей дер.мовой.

Украинцам ссы в глаза - им б-жья роса.

Почему поляки не брезгуют своим польским языком, а укры брезгуют своей дер.мовой?

Украинец за три копейки в церкви пёрнет.

у наших пенсионеров, кстати, пенсии - больше зарплаток каклов-нищебродов, хехе

Укры (особенно не мовкающие) вызывают не жалость , а презрение

Так что есть укромовность бытия?
И почему ее обожествляют люди?
Сосуд она, в котором пустота,
иль пустота, налитая в сосуде?
(c,remake )

_________________
увы, но есть еще семейки,
где с умилением глядят
на укромовные наклейки,
а слово- русское буровят
(с).remake

Шкіромий

Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.

недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.

Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?

Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".

Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.

Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.

Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.

Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!

Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!

Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.
Цьху,гыдота

Спасибо, проблевался...

В умеренных количествах зараза является прививкой

Хохлы - предатели.
В глазах россиян, предатель - хуже педофила.

_________________
Богобоязненный православный христианин Иудушка Головлёв, является самым отвратительным персонажем во всей русской классике.