78-річний Геннадій Ісаєв приїхав в Україну у серпні. Каже, через його проукраїнські погляди, залишатися у рідному Ярославлі (Росія) було небезпечно.
Скромний, потертий «Жигуль» з російськими номерами і всіляким мотлохом всередині припаркований на стоянці одного із торгових центрів на околиці Львова. Сидіння в машині застелені покривалом, на одному із них вляглася Сіма – середнього розміру біло-коричнева «дворняга». Її пан Геннадій привіз із собою аж з Росії.
Читайте також: У Львові патрульні поліцейські шукають житло для росіянина Ісаєва
- Нам з нею довелося багато чого пережити, не міг же я її полишити напризволяще, - каже чоловік.
Про себе говорить коротко: письменник та публіцист, хоч за освітою – інженер-електрик, розробляв системи авторегулювання. Добре знається на політиці, економіці, історії. Батько його, провідний інженер авіазаводу, у 37-му був політв’язнем, багато років провів на Колимі. Отож, що таке вислання і політичне переслідування, чоловік знає не з чуток.
Саме ця компанія і привернула увагу місцевих мешканців. Ті звернулися до поліції. Виявилося, що проблем із документами у чоловіка немає, проте через 10 днів в нього закінчиться термін дозволу на проживання в Україні. А повертатися в Росію не хоче, мовляв, його там переслідують за критику путінського режиму.
- Як я можу погоджуватися з усім тим, що робиться у Росії та Україні? – дивується чоловік. – Звичайно, я проти війни на Донбасі, проти анексії Криму і т.д. Крах революції 1917 року я завжди передбачував у своїх творах. А коли сильно впав курс рубля, після анексії Криму, я так і написав – Путін довго не протримається, адже замість того, щоб піднімати економіку, вирішувати питання продовольчого забезпечення народу, він на оборону країни планує витратити 20 трильйонів рублів! Це космічна сума. Після цього мене попередили, що тепер я завжди буду під наглядом. За якийсь час помітив, що за мною слідкують співробітники ФСБ, одного разу навіть обікрали квартиру, забравши мої матеріали.
Геннадій Ісаєв писати перестав, але вирішив, що потрібно втікати з цієї країни. Спочатку намагався домогтися політично притулку через посольства, однак не вдалося. Переоформивши квартиру на племінниць (дружина та син пана Геннадія померли давно), зібрав останні заощадження, Сіму та вирушив в Україну.
В Україну їхав через Санкт-Петербург та Білорусь. Був в Одесі, Чернігові та Києві. Намагався потрапити на прийом до Президента Порошенка, аби попросити політичного притулку. Знову не вдалося. Тоді вирушив у Львів.
- Мені завжди цікаво було подивитися, як тут живуть і, зізнаюся, зовсім не так, як про вас розповідають у Росії, - каже пан Ісаєв. –У Львові дуже теплі і привітні люди. Я жодного разу не відчув якогось ворожого ставлення до себе, хоч машина моя з російськими номерами.
Що робити далі – наразі пан Ісаєв не знає. Гроші на прожиття поки має, однак переоформити пенсію із Росії наразі не може. Їжу купує у супермаркеті, влітку купався та прав одяг у річці. Коли стало холодно, одного разу ходив у лазню. Але, каже, йому там не сподобалося, тож більше не піде.
- Я мрію отримати українське громадянство і вирішити квартирне питання, - каже чоловік. – А щоб поїхати додому і продати там квартиру, про це не може бути й мови – вб’ють.
- Чому б вам не оселитися десь у селі, під Львовом? – запитуємо. - Там і хати дешевші, і Сімі на природі буде краще.
- Я боюся, - зізнається пан Геннадій. – Якщо до мене в квартиру у місті приходили невідомі, то що казати про село, де людей не так багато.
А ще наш співрозмовник сподівається, що його запросять... в уряд, розробляти аграрну реформу. Запевняє, що знається на цьому дуже добре, і за якийсь рік чи півтора українське село житиме краще за німецьке. Але це все поки тільки його слова, які нічим не підкріплені. Обставини ж наразі складаються так, що за кілька днів письменника-біженця з України можуть просто депортувати.
Мирослава ЯРЕМКІВ.
http://press-centr.com/ua/news ... krakh-========================================================================================---------------------------------------------
Российский писатель-бомж, который живет во Львове в автомобиле, хочет в правительство и прогнозирует Путину быстрый крах
78-летний Геннадий Исаев приехал в Украину в августе. Говорит, из-за его проукраинские взгляды, оставаться в родном Ярославле (Россия) было опасно.
Скромный, потертый «Жигули» с российскими номерами и всевозможным хламом внутри припаркованный на стоянке одного из торговых центров на окраине Львова. Сиденья в машине застелены покрывалом, на одном из них улеглась Сима - среднего размера бело-коричневая «дворняга». Ее господин Геннадий привез с собой аж из России.
Читайте также: Во Львове патрульные полицейские ищут жилье для россиянина Исаева
- Нам с ней пришлось многое пережить, не мог же я ее оставить на произвол судьбы, - говорит мужчина.
О себе говорит коротко: писатель и публицист, хотя по образованию - инженер-электрик, разрабатывал системы авторегулирования. Хорошо разбирается в политике, экономике, истории. Отец его, ведущий инженер авиазавода, в 37-м был политзаключенным, много лет провел на Колыме. Итак, что такое высылки и политическое преследование, человек знает не понаслышке.
Именно эта компания и привлекла внимание местных жителей. Те обратились в полицию. Оказалось, что проблем с документами у мужчины нет, однако через 10 дней у него закончится срок вида на жительство в Украине. А возвращаться в Россию не хочет, мол, его там преследуют за критику путинского режима.
- Как я могу соглашаться со всем тем, что делается в России и Украине? - Удивляется мужчина. - Конечно, я против войны в Донбассе, против аннексии Крыма и т.д. Крах революции 1917 года я всегда предвидел в своих произведениях. А когда сильно упал курс рубля, после аннексии Крыма, я так и написал - Путин долго не продержится, ведь вместо того, чтобы поднимать экономику, решать вопросы продовольственного обеспечения народа, он на оборону страны планирует потратить 20000000000000 рублей! Это космическая сумма. После этого меня предупредили, что теперь я всегда буду под наблюдением. Через некоторое время заметил, что за мной следят сотрудники ФСБ, однажды даже обокрали квартиру, забрав мои материалы.
Геннадий Исаев писать перестал, но решил, что нужно бежать из этой страны. Сначала пытался добиться политически крова из посольства, однако не удалось. Переоформив квартиру на племянниц (жена и сын господина Геннадия умерли давно), собрал последние сбережения, Симу и отправился в Украину.
В Украине ехал через Санкт-Петербург и Беларусь. Был в Одессе, Чернигове и Киеве. Пытался попасть на прием к Президенту Порошенко, чтобы попросить политического убежища. Опять не удалось. Тогда отправился во Львов.
- Мне всегда было интересно посмотреть, как здесь живут и, признаюсь, совсем не так, как о вас говорят в России, - говорит Исаев. -В Львове очень теплые и радушные люди. Я ни разу не почувствовал какого-то враждебного отношения к себе, хотя машина моя с российскими номерами.
Что делать дальше - пока господин Исаев не знает. Средства к существованию пока нет, однако переоформить пенсию из России пока не может. Еду покупает в супермаркете, летом купался и стирал одежду в реке. Когда стало холодно, однажды ходил в баню. Но, говорит, ему там не понравилось, поэтому больше не пойдет.
- Я мечтаю получить украинское гражданство и решить квартирный вопрос, - говорит мужчина. - А чтобы поехать домой и продать там квартиру, об этом не может быть и речи - убьют.
- Почему бы вам не поселиться где-то в селе, под Львовом? - Спрашиваем. - Там и дома дешевле и Сими на природе будет лучше.
- Я боюсь, - признается Геннадий. - Если ко мне в квартиру в городе приходили неизвестные, то что говорить о селе, где людей не так много.
А еще наш собеседник надеется, что его пригласят ... в правительство, разрабатывать аграрную реформу. Уверяет, что разбирается в этом очень хорошо, и скоро год или полтора украинское село будет жить лучше немецкое. Но это все пока только его слова, которые ничем не подкреплены. Обстоятельства же пока складываются так, что за несколько дней писателя-беженца из Украины могут просто депортировать.
Мирослава Яремко.