Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 29 ]  Стрaница Пред.  1, 2
Автор
#21  Сообщение 26.06.16, 14:53  
Завсегдатай

Регистрация: 29.11.2015
Сообщения: 3237
Благодарил (а): 122 раз.
Поблагодарили: 59 раз.
Berton писал(а):
"какой-то" - через черточку (дефис) пишется. В русском языке. Пора уже запомнить!

Мне удобней "какой то"

  Профиль  
  
    
#22  Сообщение 26.06.16, 14:55  
Завсегдатай
Аватара пользователя

Регистрация: 23.08.2014
Сообщения: 3201
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 40 раз.
Т.н. "украинский" - енто "олбанский" XIX века.
Сооцно, Шевченко енто Удафф XIX века.
Ну а "Кобзарь" - енто контаркультурный креатифф того времени.
:crazy:

  Профиль  
  
    
#23  Сообщение 26.06.16, 19:01  
Прохожий
Аватара пользователя

Регистрация: 23.08.2014
Сообщения: 200
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 19 раз.
[quote=Berton]Раньше не было ГОСУДАРСТВА Украина

"В государстве Украина" - только "в" - однозначно. Соответственно и сокращение "в Украине", когда речь идет О ГОСУДАРСТВЕ. Когда о территории, стране, то "на" - лучше:

"На Украине вишня зацвела, а в Украине - полная жо-па![/quote]

Не надо придумывать лишнее, иначе как вы будете говорить на Кубе - в Кубе, что ли? По-русски НА и точка. Для языка нет никакого значения статус Украины. А вот для политиков и политиканов - другое дело. Это они заставляют нас произносить совершенно не свойственные русскому языку слова вроде Кыргызстан, Молдова и т.п. Но даже и с их, политиканов точки зрения есть определенные нюансы, ведь в названиях вроде Татарстан или Башкортостан окончание -стан означает государство. Т.е. это опять какой то своеобразный прогиб перед т.н. малыми народами, лелеющими свои особенности и мнимую ценность или просто самоценность. Так вот и прорывается самостийность, лезет во все щели. Татария, Киргизия, Молдавия - это по русски. На киргизском пусть остается Кыргызстан, а на белорусском - Беларусь.

  Профиль  
  
    
#24  Сообщение 26.06.16, 19:19  
Старожил
Аватара пользователя

Регистрация: 04.04.2016
Сообщения: 5940
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 59 раз.
интересно, на сколько процентов совпадает мова с великим и могучим ? сколько слов по сути одинаковы? (по узнаваемому звучанию и пониманию средним человеком из среднерусской глубинки и среднеукаринского села без спец. изучения)

типо - мама мать маты мамо - это понятно всем
тятя тато, батя, батяня батька батько - считаем тоже одним общим словом

аки яки как - ну разве что эти? но вроде большинство в контексте фразы понимают что это что-то похожее

хотя теория этого слова вельми складная
Цитата:
Какая часть речи слово «как»?

В зависимости от контекста слово "как" является местоименным наречием (вопросительным или относительным), сравнительным союзом, сравнительной или усилительной частицей.

Со слова "как" начинаются вопросительные предложения:

Как нарисовать человечка?

Как сложить картинку из мозаики?

Как быстро выучить стихи?

В таком контексте «как» — местоименное вопросительное наречие.

Слово «как» принадлежит также к разряду относительных наречий и выступает тогда в сложноподчиненном предложении в роли союзного слова, например:

Мальчик показал, как пройти к дому лесника.

В избе было только слышно, как посапывает спящий кот.

Слово «как» является сравнительным союзом в придаточной сравнительной части сложноподчиненного предложения, например:

Как белка на ветке, у солнца в глазах запрыгала радость. (С. Есенин)

Но коварный Бегемот, как из шайки в бане окатывают лавку, окатил из примуса кондитерский прилавок бензином. (М. Булгаков).

Будем учитывать, что сравнительная придаточная часть характеризуется неполнотой (в первом предложении). В ней часто отсутствует сказуемое при наличии других членов предложения, относящихся к сказуемому, — дополнения или обстоятельства.

В сравнительной придаточной части «как белка на ветке» имеется обстоятельство «на ветке», а сказуемое легко можно восстановить из главной части:

как белка запрыгала на ветке.

В простом предложении слово «как» выступает в роли сравнительной частицы:

Ее волосы как шёлк.

Асфальт как серая лента.

В восклицательных предложениях слово «как» является усилительной частицей:

Как весело было на празднике!

Как ярко светит солнце!

Как громко журчат весенние ручьи!

  Профиль  
  
    
#25  Сообщение 26.06.16, 19:24  
Старожил
Аватара пользователя

Регистрация: 04.04.2016
Сообщения: 5940
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 59 раз.
в русском есть слово якобы - якбы на мове?
Цитата:
Если слово якобы соединяет два предложения, то это союз; его можно заменить на будто бы, как будто :
Ходили разговоры, якобы новый главный инженер метит на директорское кресло.

В других случаях якобы является частицей практически с тем же смыслом - будто, будто бы :
По записям в служебном журнале он якобы уехал раньше всех в тот день,
Форвард заявил судье, что он якобы не слышал свистка.
Якобы ~~~ как бы.

  Профиль  
  
    
#26  Сообщение 26.06.16, 19:26  
Старожил
Аватара пользователя

Регистрация: 04.04.2016
Сообщения: 5940
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 59 раз.
Цитата:
Яка файна історія! Закарпаття воно таке... Різне :)
===
Originally posted at "Читанка", або "Родноє слово" (як селяни на Закарпатті "языковый вопросъ" вирішували)
Підкарпаття, по-сьогоднішньому Закарпаття, а 1919 року - "Подкарпатська Русь".

Склад інтеліґенції на Підкарпатській Русі в той час був такий:

1. Стара місцева інтеліґенція – "автохтони", яка вчилась і працювала під час Австро-Угощини. Переважна більшість цієї інтеліґенції думала, читала, розмовляла, навіть молилася по-мадярськи.

2. Еміґранти-українці, що прибули в Чехословаччину з Наддніпрянщини, рятуючись від більшовиків, і з Галичини, рятуючись від поляків.

3. Русские – росіяни, які прибули з Радянської Росії.

4. Чехи – службовці з Чехії.

Чехи в мовну боротьбу явно не втручались, але тихцем піддували вогнище і грілися біля нього.
Місцева інтеліґенція – "автохтони" – твердили так:
"ми – Подкарпатские русины. Наш язык "русскій",
а деякі патріоти називали його "угро-русским".
Чехи місцеву мову називали "русинскою".

Українці, переважно вчителі, які наполегливою позашкільною народно-освітньою роботою здобули велику прихильність селян і велику кількість їх дітей, що вчились у середніх школах, твердили:
"Ви українці. Такі як у Галичині і над Дніпром. Ваша мова "українська" або "руська", бо в Галичині донедавна називали її так".

Русскіє або росіяни, православні священики і їх вірники відстоювали "язык русскій", тобто російський.

Таким чином, на Підкарпатській Русі, серед півмільйонного українського народу, чехам удалося сколотити мовний хаос – шість назв:

1. Місцевий "русинскій", "русскій", "угро-русскій".
2. "Український" або "руський".
3. "Русскій" тобто російський.

Більшість простого люду вважала, що "русинскій, рускій, угро-рускій, руський, русскій" – це одно, лиш "український" більш чужий.

Шкільні підручники почали видавати двома мовами.
Підручники, написані Волошином, Маркушем, Іванчовом, Григашієм, Реваєм, були українською мовою, яка від української мови в Галичині та в Наддніпрянщині відрізнялася лиш тим, що написана була не фонетичним правописом.
У підручниках цих авторів писалося "ъ", "ô", без "ъ". Місцеві говорили на "ơ", на "і", на "у" об'єднувало "ô".
Наприклад, слово "мôст" могло читатися як "мост", як "міст" і як "муст".

Підручники "русского" напряму, видавані під маркою "Родная речь", були написані російською мовою. (Авторів підручників цього напряму точно назвати не можу. Е. Сабов написав "Граматику русского языка", якісь підручники написав Микита. Видатними діячами борцями "русского" напряму були Василенко, Добош, Федор.)

Вчителі "українського" напряму запроваджували в школу українські підручники, "русского" напряму – російські, а місцеві – "автохтони" – одні сякі, одні такі. Словом – хаос.

Мовна боротьба найсильніше розгорілася там, де вчителі були різних напрямів. (І релігійна боротьба велася лиш у тих селах, де частина селян були греко-католики, а частина православні. У "языковой" боротьбі православні стояли за "русскій" напрям).

Дійшло до того, що в декотрих селах стали з'являтися "шкільні страйки". Там, де перевага вчителів і підручників українського напряму, прихильники "русского" напряму стали не пускати дітей до школи. І навпаки.

Приклад.
На початку 1932–1933 навчального року "шкільний страйк" став розгоратися в селі Велятино.
Шкільний інспектор, по-сьогоднішньому "Завідуючий районним відділом народної освіти", Михайло Гулянич одної неділі в кінці листопада 1932 року прибув у Велятино, щоб загасити боротьбу на підручниках і припинити шкільний страйк.
Він наказав запросити селян – родичів школоповинних дітей – в школу. Всі учителі з'явилися в обов'язковому порядку. У вступному слові інспектор сказав, що зараз, тут, спільними силами мають вирішити:
"Із яких книжок повинні учитися діти в школі?"

– Хочемо, аби наші діти училися із наших, із руських книжок. Українських нам не треба!
– почали кричати люди, найголосніше, розуміється, православні.

Інспектор знав, що більшість селян різницю між "руським" і "русским" не розуміють. Більшість їх вважає, що то одно. Він підвів руку і крик припинився.

– Вийдіть сюди, до столу двоє людей, але щоб один знав читати!
– сказав інспектор.

Вийшли. Інспектор вибрав із портфеля дві книжки, загорнуті газетою так, що назву їх прочитати не можна. Інспектор простяг обі до людей, що стояли біля столу.

– Котрий з вас буде читати? – звернувся до них.
– Я, – сказав один.
– Беріть! Котру хочете книжку.

Селянин одну взяв.

– Відкрийте, де хочете і прочитайте, що хочете!

Селянин відкрив книжку і став читати оповідання "Дідо". Зміст оповідання "Дідо":
4-5 річний хлопчик на земляній долівці із патичків городить кошик. Батько питає: "Що ти робиш?" Хлопчик відповідає: "Городжу кошик. Коли ви будете старі, такі, як дідик, із сього вас буду годувати так, як ви годуєте із дерев'яної миски на печі діда. Родичі взялись годувати діда біля стола".

Коли прочитав, інспектор сказав:

– Закрийте книжку і поставте на край стола!

Селянин зробив те, що наказав інспектор. Тоді інспектор звернувся до другого селянина:

– Розповісте нам, що він читав!

Другий селянин, а він був неписьменним, точно розповів.

Тоді інспектор простяг до того, що читав, другу книжку і каже:

– Беріть книжку! Відкрийте, де хочете і прочитайте, що хочете!

Селянин, як попереднього разу, взяв книжку, відкрив і прочитав "Рубка ліьса". Читав, як "нахальніь мужики рубили ліьс", як "ребіята – их діьти носили им пищу", як "мальчишка Петька нашел обруч и начал катать, "як "обруч полетел в овраг в грязь и мальчишка, доставая его запачкал брюки и рубашку" і так далі.

Коли дочитав, інспектор наказав йому залишити книжку в себе під плечем.

– Розповіжте нам, що прочитав він із тої книжки! – звернувся інспектор до другого селянина.

Той вишкірив зуби і мовчить.

– Но! Розповіжте! – понукав інспектор.

– Не можу, бо я з того, що читав, лиш по одно слово розумів.

– Та чому ви з сеї книги, що лежить на столі, – інспектор поплескав книгу долонею, – розуміли і розповіли, а із сеї, що в нього під плечем не розумієте? – з великим притиском запитав інспектор.

– Бо сеся, що на столі, сеся наша, руська, а та, що в нього під плечем – українська, – відповів селянин.

– Не треба нам української! Ми не розумієме єї! – закричали селяни хором,
але крик уже не був такий рясний, як перше,
бо православні мовчали.

– То як ви, люди чесні, судите:
із котрих книг слідує вчити дітей у школі? Із тих, що лежить на столі, ци з тих, що держить чоловік під плечем?

– Із тих, що лежить на столі! – закричали люди.

Інспектор узяв книжку, що лежала на столі, зняв із неї обгортку, повернув до родичів.

– "Читанка", – прочитали вголос люди (автор читанки Августин Волошин).

– Ану, дайте сюди ви свою! – простяг інспектор руку до селянина.

Інспектор зняв із неї обгортку, повернув до родичів і вони прочитали:
"Родное слово".

– То що зробите з сею, люди добрі? – спитав.

– Тоту геть! Тота українська! Тоту не розумієме! – відповіли родичі, розуміється, крім православних.

– Пане управителю! Панове колеги і колегині, вчителі і учительки! – звернувся інспектор до вчителів.

– Ви виділи, чули, що вирішили родичі учнів, із котрих книжок треба вчити в вашій школі! Із тих і вчіть!
А хто буде страйкувати, з тим будуть говорити у другому місці і другим тоном! – закінчив інспектор.

* * *

Мовна боротьба на Підкарпатті продовжувалася до осені 1938 року.
Коли підкарпатяни піднімали перед чехословацьким урядом питання про автономію, міністри здивовано стискали раменами:
Кому? Котрому напряму її давати? Треба почекати доки викристалізується!

І чекали до загибелі Чехословаччини. Після Мюнхенського арбітражу (в кінці вересня 1938 року) дали Підкарпатській Русі автономію. Першим міністром центральний Празький уряд призначив "автохтона-угророса" Андрія Бровдія – депутата парламенту від партії "Автономного Земледільського Союзу", яку заснував Куртяк Янош.

26 жовтня 1938 року Бровдія заарештували за антидержавну політику: за намір приєднати Підкарпатську Русь до Угорщини.
Тоді народ українського напряму підняв проти Бровдія рішучий протест, і центральний уряд замість Бровдія поставив Августина Волошина – депутата парламенту від християнської партії. Підкарпатську Русь проголошено Карпатською Україною. Урядовою мовою стала українська (уже з фонетичним правописом).

В середині березня 1939 року Карпатську Україну окупували мадяри.
"Автохтони–угро-роси" цю окупацію назвали "освобождєнієм" або ще миліше – "felszabadulas".

Сливка Олександр.
На цій тяжкій дорозі: Спогади і роздуми.

* * *

Пісня до настрою (словацькою мовою):
"Верховина, Верховина,
Подкарпатьска Руь
Там сі жиє, водку пиє,
Подкарпатьский рус."

  Профиль  
  
    
#27  Сообщение 26.06.16, 22:23  
Завсегдатай

Регистрация: 06.09.2014
Сообщения: 3003
Благодарил (а): 11 раз.
Поблагодарили: 24 раз.
Belarus
только я пролистываю, не читая, посты которые написал Кука?

ЗЫ Кука не обижайся)))))

  Профиль  
  
    
#28  Сообщение 26.06.16, 23:07  
Участник
Аватара пользователя

Регистрация: 23.08.2014
Сообщения: 1908
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 48 раз.
Россия
BaRik писал(а):
только я пролистываю, не читая, посты которые написал Кука?
ЗЫ Кука не обижайся)))))
Не. Не только.
Я тоже.

  Профиль  
  
    
#29  Сообщение 26.06.16, 23:07  
Старожил
Аватара пользователя

Регистрация: 20.08.2014
Сообщения: 7628
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 136 раз.
Great Britain
Енто просто зрад кокойты.. :tease:

_________________
«Не говорите, если это не изменит тишину к лучшему» Китайская поговорка

  Профиль  
  
    
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 29 ]  Стрaница Пред.  1, 2





Рейтинг@Mail.ru яндекс.ћетрика

[ Time : 0.230s | 17 Queries | GZIP : On ]