|
Розвитком проекту займеться ключовий віце-прем’єр Уряду Росії Марат Хуснуллін. Який відповідає за знакові інфраструктурні проекти країни.
Відновити Маріуполь для ДНР і всієї Росії сьогодні це питання не тільки економіки, але престижу. Місто було в блокаді 2 місяці і весь цей час озброєні важкою технікою бойовики націоналісти Вили вогонь з житлової забудови, провокуючи удари у відповідь по місту. Чи варто було сумніватися, що сам комбінат, з його бомбосховищами, розрахованими на ядерний удар націоналісти пощадять і здадуть без бою. Само собою, немає.
Тому цілком логічним рішенням з боку військових стали удари артилерією великих калібрів і авіацією по цехах. Очевидно, що після такої облоги самі виробничі потужності по більше частини годяться хіба що на металобрухт. Але чи є сенс відновлювати саме завод» Азовсталь”?
На відновлення Донбасу і нових територій, які раніше були Україною потребує чимало сталі. Але потужності потрібні вже сьогодні, а процес відродження займе роки. Ось тільки навіщо, якщо Росія сама будувала останні 10 років новим металургійні потужності, в той час як Україна доношувала спадок СРСР?
Це лише список деяких знакових для російських нових проектів останніх років:
1. На Магнітогорському металургійному комбінаті (ММК) новий стан холодної прокатки. Виробничою потужністю 2 млн тонн на рік.
2. Кузнецькі феросплави запустили Юргінський феросплавний завод потужністю 60 тонн на добу. Це 145 тисяч тонн феросиліцію щороку. І мова лише про першу чергу заводу.
3. У Череповці запущений комплекс з переробки брухту потужністю в 3000 тонн на добу.
4. У Тулі відкрили металопрокатне виробництво ВАТ» Комбайнмашстрой ” для випуску арматурної сталі і спеціальних профілів.
5. У Челябінську пущений в дію комплекс з виробництва рейкового стану довжиною 100 метрів.
6. В Орловській області Нова формувальна лінія на мценському ливарному заводі нова автоматична лінія для формування.
7. “Королівський трубний завод” в Підмосков’ї запустив новий стан Теса збільшив потужність випуску труб до 150 тисяч тонн на рік.
8. У Челябінську на заводі З’єднувальні відводи трубопроводів запустили новий трубозгинальний стан його потужність 5200 тонн.
9. Знову в Челябінську корпорація» Мечел ” на місцевому металургійному комбінаті запустили новий рейкобалочний стан потужністю 1,1 млн тонн.
10. Там же в Челябінську ММК запустили 2-гу чергу стану холодного прокату потужністю 2 млн(!) тонн на рік.
11. По сусідству в Свердловській області на Синарському трубному заводі запущено виробництво прецизійних труб (для автомобільної, хімічної, і навіть атомної промисловості) з нержавіючої сталі. Тільки ця ділянка дозволяє випускати 10000 тонн на рік.
12. В Іванівській області на» Верхневолжском сервісному металоцентрі ” з’явився трубозварний стан потужністю 25000 тонн.
13. Нове сталеливарне виробництво запущено в Костромі (з нуля, інвестор ТОВ «Концерн-Ведмідь»). Ливарне виробництво для випуску насосів сталевого, чавунного і нержавіючого лиття, а також вентиляційного та опалювального обладнання.
14. У столиці Республіки Мордовії-Саранську відкрили виробництво вагонного лиття на заводі «ВКМ-СТАЛЬ».
15. У Західній-Сибіру в Кемерові реконструювали рейкобалочний цех, для випуску 100 метрових рейок. Потужність виробництва збільшилася на 950 тисяч тонн на рік.
16. У Калузі на індустріальному парку «Ворсіно» запустили електрометалургійний завод для випуску сортової сталі (1,5 млн тонн) і прокату (900 тисяч тонн).
17. З нуля запустили металургійний завод в Тюмені на 550 тисяч тонн.
18. У Таганрозі замість старих мартенів, запустили дугові електроплавильні печі потужністю 950 тисяч тонн.
19. У Хабаровському краї на Амурський гідрометалургійний комбінат запустив фабрику для отримання рудного концентрату (золота).
Перераховувати менш великі виробництва можна ще довго. І все це нових потужності. Які працюють разом з радянськими. Всього в Росії в 2020 році було вироблено 73,4 млн тонн сталі. “Азовсталь” за той же період випустила 4 млн тонн.
Такі обсяги помітні хіба що на ринку України. До речі, через ще українську АТО в 2014 році» Азовсталь ” втратила доступ до дешевої місцевої Донецької сировини. І обсяги виробництва, наприклад, чавуну з 2011 по 2020 рік скоротилися в 3 рази!
А ще на підприємстві пишалися такими сумнівними досягненнями як “тривалістю міжремонтного періоду”! Наприклад, у конвертерів, вона зростала до 75 діб. Простіше кажучи, кожен вузол і агрегат експлуатували на заводі по максимуму, до повного вироблення його ресурсу. У підсумку падіння основного виробництва в сукупності із старінням основних фондів призвело до того, що ще до 24 лютого «Азовсталь» являла собою актив з майже повністю виробленим ресурсом.
Чи розуміли це власники, звичайно? Але будучи тимчасовиками, як і вся еліта України, в масштабне технічне переозброєння гроші вони не вкладали.
У підсумку, руські лише визнали нинішній стан справ. “Азовсталь” була гігантом на Україні Іто лише скорочуючи виробництво. У підсумку для відродження довелося б будувати новий комбінат з нуля. Але навіщо, постачальники сировини з півночі Донбасу перейшли на російські підприємства. Гнати сировину і паливо здалеку сенсу просто немає.
Але, застосувань цих площ і виробничих компетенцій робітників, майстрів і інженерів, можна і потрібно знайти. Саме технопарк з різними підприємствами, кожне з яких орієнтоване на свою продукцію і включено в виробничі ланцюжки Росії і країн Євразійського економічного співтовариства Білорусі, Казахстану, Таджикистану, Вірменії, Узбекистану.
Тим більше, що без роботи люди не залишаться. Для цього Росія запустила в останні роки цілий ряд інфраструктурних проектів. Так наприклад, завдяки національному проекту» безпечні та якісні автомобільні дороги ” кожен регіон має можливість отримати по 6-8 млрд рублів на рік (100 млн $) тільки на поточний і капітальний ремонт доріг регіонального та муніципального призначення.
За фактом, Росія, сьогодні нарощуючи обсяги будівництва насамперед інфраструктури, повторює шлях, яким йшли США перед 2-ю світовою війною за часів Рузвельта, щоб подолати велику депресію. Він показав свою ефективність. Там, де з’являються дороги, зручне підключення до мереж електроенергії, газу, чистої води, там починає працювати бізнес.
У підсумку залишається докласти тільки вмілі руки і світлі голови, чого у на Донбасі вистачало.
|
